содержание   ..  20  21  22  23  24  25  26  27 

Ремонт трубних поверхонь агрегату

Під час поточного і капітального ремонту котлоагрегата слід систематично перевіряти його поверхні нагріву. Огляд виконують після зовнішнього очищення поверхні нагріву до гідравлічних випробувань котла і під час випробувань. Стан трубних поверхонь нагріву котла і пароперегрівача перевіряють шаблонами з метою виявлення зміни діаметру труб, які можуть відбутися внаслідок їх надмірного перегріву. Максимальне збільшення діаметру кип'ятильних труб не повинно перевищувати 5%, а труб пароперегрівача - 3,5%.

Перед внутрішнім очищенням поверхні нагріву необхідно її ретельно оглянути. При цьому огляду підлягають: барабани, колектори, внутрішньобарабанні пристрої, кип'ятильні і екранні труби.

При внутрішньому огляді поверхні нагріву слід звертати увагу на стан виступаючих кінців труб завальцованних в барабани і колектори, ступінь зносу внутрішньобарабанних пристроїв, міцність окремих деталей і їх кріплення, наявність на виступаючих кінцях труб, барабанах і колекторах тріщин і виразок а також наявність відкладень солей.

При ремонті поверхні нагріву котла, що працює на газоподібному паливі доводиться зустрічатися з наступними пошкодженнями: деформація екранних труб і змійовиків пароперегрівача, порушення щільності вальцювальних з'єднань, нещільності в зварних стиках, механічні пошкодження екранних і кип'ятильних труб, корозія зовнішньої поверхні труб, місцеве роздуття (випучини) труб, тріщини на поверхні труб, затискання барабанів і колекторів екранних труб.

Деформація (викривлення) екранних труб відбувається внаслідок затискання колекторів або труб. Часто труби мають настільки значні деформації, що обриваються проміжні кріплення. В цьому випадку виправити трубу регулюванням натягнення кріплень найчастіше не вдається, її виправляють нагрівом в двох місцях при одночасному натягу проміжних кріплень. Іноді буває простіше вирізувати деформовану ділянку і вварити вставку з нової труби. Максимальне відхилення труб по кроку одного і того ж ряду не повинно перевищувати 5 мм, а по виходу з площини загального ряду - 10 мм.

Деформовані петлі змійовиків пароперегрівача іноді не вдається виправити навіть при підігріві пальниками. Ремонт проводять вирізуванням окремих витків і приварюванням їх після правки.

Нещільність вальцювальних з'єднань екранних і кип'ятильних труб з'являється досить рідко і лише внаслідок порушення нормального режиму експлуатації котла. Наприклад, при живленні котла холодною водою, частих пусках і зупинках, прискореному охолоджені або розтопленні, надмірному пониженні рівня води в котлі.

Нещільності вальцювальних з'єднань в пароперегрівачі зустрічається навпаки досить часто, особливо у колекторів перегрітої пари. Ліквідовують нещільності вальцювальних з'єднань підвальцюванням. Якщо підвальцюванням не вдається усунути підтікання то дефектний кінець труби відрізають і видаляють з отвору на його місце приварюється новий кінець, який розвальцьовують.

Під час капітального ремонту котла необхідно перевіряти стан кріплень барабанів, колекторів і екранних труб щоб уникнути їх затискання. Для цього всі кріплення заздалегідь слід очистити від бруду. Якщо в результаті огляду є підозри, що барабан, колектори або труби затиснуті, то вони в цьому місці мають бути звільнені. Після закінчення ремонту мають бути перевірені і встановлені всі репери, по яких під час розтоплення котла перевіряється свобода переміщення усіх рухомих елементів.

Нещільність зварних стиків (свищі) з'являється, як правило, лише при неякісному зварюванні (не проварювання, зсуви труб на стику, шлакові включення і т.д.). Для усунення свища слід вирубати зубилом дефектну ділянку і знов зварити стик. Можливо також вирізання ділянки труби з дефектним швом і приварювання вставки.

Вм'ятини і інші механічні пошкодження екранних і кип'ятильних труб можуть бути викликанні ударами падаючої цегли обмурівки, а також від випадкового удару інструментом при монтажі або ремонті котлоагрегата. Механічні пошкодження труб усувають, вирізуючи дефектну ділянку і приварюючи вставку.

Пошкодження екранних і кип'ятильних труб внаслідок їх роздуття (випучини) найчастіше викликані порушенням циркуляції або відкладенням накипу і шламу. Труби, що мають випучини замінюють цілком або вирізають дефектну ділянку з приварюванням нової. Труби, що мають по довжині пошкодження в декількох місцях (вм'ятини, свищі), підлягають заміні цілком.

Дефектні труби вирізаються автогеном або спеціальним труборізом. Трубу перерізують поблизу завальцованних місць (близько 50 мм). Кінець, що залишився в гнізді, спочатку обминається за допомогою зубила і ручного молотка, а потім обережно вибивається.

При встановлені нових труб поверхні нагріву необхідно їх ретельно перевірити, провівши зовнішній огляд і вимірювання. Труби повинні мати сертифікати заводу-виробника, а також бути гладкими зовні і всередині, не мати тріщин, виразок, глибоких рисок і інших дефектів. Діаметр встановлюваних труб повинен відповідати діаметру гнізд в колекторах і барабані. При встановленні труб також необхідно стежити за тим, щоб їх кінці виступали з гнізда колектора або барабана в допустимих межах.

При ремонті поверхонь нагріву, пов'язаному із заміною кип'ятильних і екранних труб, а також труб пароперегрівача, часто доводиться вальцювати знов встановлювані труби. Надійність роботи поверхні нагріву значною мірою залежить від якості виконання вальцювальних з'єднань. Дослідження процесу вальцювання труб показали, що міцнішими виходять з'єднання твердих матеріалів, при цьому бажано мати матеріал плити твердішим в порівнянні з матеріалом труби. Поверхня зіткнення труби з плитою має бути максимально шорсткою для отримання міцнішого з'єднання, проте при цьому важко досягти необхідної щільності. Тому для задоволення обох умов, тобто отримання необхідної міцності і щільності, кінець труби і отвір перед вальцюванням необхідно ретельно очистити але не шліфувати. Розвальцьовувати труби потрібно при малому числі обертів і достатньо великому тиску. Число обертів механічного вальцювання має бути не більше 30-40 в хвилину.

При виконанні вальцювання труб спостерігаються наступні дефекти.

1. Дефекти інструменту (вальцювання): невідповідність конусності роликів і конусності шпінделя, надмірний кут їх встановлення (більш 1-2°), недостатня плавність заокруглення країв роликів (радіусом менше 10 мм).

2. Дефекти підготовки і вальцювання: недостатні відпал кінців труб і їх очищення, встановлення труб з порушенням центрування, надриви, попадання масла або бруду в трубне гніздо, гострі краї гнізда, які врізаються в тіло труби.

Окрім вальцювальних з'єднань, при ремонті поверхні нагріву котла і пароперегрівача широко застосовуються зварні з'єднання. Особи, які виконують електро- чи газозварювання елементів котла повинні мати відповідну кваліфікацію і мати діюче посвідчення. Труби пароперегрівача і сталевого водяного економайзера зварюються найчастіше газовою зваркою, оскільки, електрозварювання хоча і забезпечує вищу якість шва але її використання вимагає особливо високої кваліфікації зварника.

Зварні стики труб повинні розташовуватися на прямих ділянках, при цьому відстань зварного стику до опори має бути не менше 100 мм. При наварюванні кінців труб відстань зварного стику від зовнішньої поверхні барабана або колектора а також від початку закруглення труби повинно бути не менше 50 мм. Вставки, що приварюються на прямих ділянках, повинні мати довжину при якій забезпечується відстань між стиками шва не менше 200 мм. Зварювані у стик труби, що мають за номіналом однакову товщину, можуть мати зсув кромок на величину не більше 10% від товщини стінки. Для гарячекатаних труб діаметром від 57 до 108 мм при товщині стінки від 5 мм і вище допускається зсув кромок не більше 15% від середньої товщини стінки. Різниця в товщині стикуємих кінців труб поверхонь нагріву має бути не більше 15% від середньої товщини стінки.

При ремонті труб поверхні нагріву застосовуються наступні види зварки:

а) газова зварка - для труб діаметром до 32 мм з товщиною стінки менше 4 мм, а також труб діаметром до 76 мм з товщиною стінки до 7 мм у тому випадку, коли через тісне розташування труб неможливо застосовувати електродугове зварювання.

б) ручна електродугова зварка - для труб діаметром понад 32 мм з товщиною стінки більше 4 мм.

Перед зварюванням слід перевіряти якість збірання вузлів і правильність підготовки стиків труб під зварку. Якість зварювання залежить від правильного застосування електродів і присадного дроту.

При зварюванні труб особливу увагу слід звертати на повний провар, відсутність пропалень і підрізів а також отримання шва необхідних розмірів. Для цього шов формується двома шарами. Перший шар виконується лише поступальним рухом електроду і повинен мати товщину 2-3 мм. Другий шар виконується поступальним і коливальним рухом електроду, при цьому необхідно звертати увагу на створення плавного переходу від основного металу до наплавленого. Збудження дуги проводиться за межами кромок, що обробляються, а при закінченні стику кратер виводиться убік на 5-8 мм від шва. Видаляти шлак першого шару можна лише після його потемніння і з особливою ретельністю. У разі виявлення на поверхні шва тріщин стики необхідно вирізати і заварити знову. Для стиків труб, що зварюються без подкладних кілець, допускається непроварення до 15% від товщини стінки труби. Зварні шви труб поверхонь нагріву треба підсилити додатково наплавленим металом висотою, яка повинна складати при товщині стінки менше 10 мм, - 1,5 мм, а при товщині стінки від 10 до 20 мм - 2 мм. Посилення повинно перекривати зовнішні кромки фасок на 1-2 мм з кожного боку. При зварюванні труб з легованих сталей проводиться термічна обробка стиків.

При ремонті чавунних водяних економайзерів доводиться зустрічатися з наступними пошкодженнями: корозія внутрішніх і зовнішніх поверхонь, пробиття прокладок у фланцевих з'єднаннях, тріщини і розриви труб, руйнування ущільнень між трубами, що приводить до значних присосів холодного повітря, і так далі. Пошкоджені ребристі труби зазвичай вимикають з роботи за допомогою сполучних калачів або замінюють новими. В деяких випадках ремонт труб можна проводити, встановлюючи в них сталеві труби з разбортовкою. При цьому виступаючі кінці сталевих труб для виконання разбортовки мають бути заздалегідь розігріті.

У змієвиках сталевих економайзерах свищі і інші нещільністі в зварних з'єднаннях усуваються вирізкою дефектних ділянок і приварюванням замість них нових. Якщо пошкодження труби розташовується в недоступному місці то можна тимчасово до заміни всього змійовика закоротити його. Чавунні водяні економайзери ущільнюють заповнюючи азбестовим шнуром нещільності між ребрами. Зменшення присосів може бути також досягнуте заложуванням червоною цеглиною отвору в якому розташовуються калачі.

Перед ремонтом поверхні нагріву повітропідігрівача заздалегідь слід очистити від можливих відкладень сажі. Очистку від сажі можна проводити обдуванням стислим повітрям тиском не нижче 6 атм або прочищенням трубчастих повітропідігрівачів йоржиками і тому подібним. Після цього повітропідігрівач спресовують тиском повітря, що створюється дутьєвим вентилятором котла, при одночасному закидуванні у всмоктуючий патрубок вентилятора сухої порошкоподібної крейди. При ремонті повітропідігрівачів доводиться найчастіше зустрічатися з корозією труб, розладом вальцювальних з'єднань або пошкодженням зварних швів в місцях кріплення трубок до трубних дощок трубчастих повітропідігрівачів, порушенням щільності сальникових або лінзових ущільнень по периметру з'єднання рухомих трубних дощок з каркасом або рамою повітропідігрівача, а також в місцях з'єднання секцій.

Усунення нещільності в чавунних повітропідігрівачів зазвичай проводиться наступними способами:

а) у місцях сполучень і зіткнення елементів - ущільненням масою, що складається з 40% цементу, 16% азбесту, 10% рідкого скла і 34% води;

б) у фланцевих з'єднаннях – забивкаю азбестовим шнуром з подальшим промазуванням вказаною вище масою ущільнювача;

в) між площинами з'єднання кубів і рам - встановленням прокладок з листового азбесту завтовшки до 5 мм на рідкому склі.

Ремонт сталевих пластинчастих повітропідігрівачів проводиться найчастіше при значному пошкодженні пластин заміною окремих дефектних кубів. Найбільш поширені в даний час трубчасті сталеві повітропідігрівачі ремонтують, встановлюючи тимчасові заглушки на дефектних трубах і потім замінюючи їх новими під час капітального ремонту. Нещільність в лінзових ущільненнях ліквідовується підварюванням дефектних місць.

содержание   ..  20  21  22  23  24  25  26  27