НАК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“. Річний звіт (2015 рік) - 16

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

242

243

Опис

Група 
активів

Методика 
оцінки

Вхідні дані,  
які не піддаються 
спостереженню

Діапазон вхідних даних,  
які не піддаються  
спостереженню

Взаємозв’язок між ключо-
вими вхідними даними, 
які не піддаються спо-
стереженню, та оцінкою 
справедливої вартості

Газотран-
спортна систе-
ма та схови-
ща газу

Трубопрово-

ди і супутнє 

обладнання

Будівлі

Машини та 

обладнання

Інші основні 

засоби

Метод вартості 

заміщення із 

використан-

ням дохідного 

методу для 

визначення 

економічного 

старіння

Дата впровадження 

системи стимулю-

ючого тарифоутво-

рення 

Регуляторна база активів (РБА) 

починає діяти у 2015 році для 

послуг транспортування і у 

2018 році для послуг зберігання

Чим пізніше буде впро-

ваджено стимулююче 

тарифоутворення, тим 

менша справедлива 

вартість

Рівень дохідності за 

регуляторною базою 

активів

15,13%

Чим вища ставка, тим 

вища справедлива  

вартість

Номінальна 

середньозважена 

вартість капіталу для 

грошових потоків, 

деномінованих у 

доларах США 

10,59%

Чим вища середньозва-

жена вартість капіталу, 

тим менша справедлива 

вартість

Активи  
з видобутку 
газу

Трубопрово-

ди і супутнє 

обладнання

Нафтогазові 

активи 

Будівлі

Машини та 

обладнання

Інші основні 

засоби

Метод вартості 

заміщення з 

використан-

ням дохідного 

методу для 

визначення 

економічного 

старіння

Залишковий період з 

видобутку природно-

го газу, років (на ос-

нові підтверджених 

та вірогідних запасів, 

визначених незалеж-

ним експертом)

0-50

Чим менший період, 

тим менша справедлива 

вартість внаслідок нижчих 

залишкових строків 

використання активів з 

видобутку

Ціна реалізації при-

родного газу

Ринкова ціна для періоду з 

2016 року до першого кварталу 

2017 року формується на основі 

прогнозних цін на природний 

газ на німецькому віртуальному 

пункті торгівлі газом, за вираху-

ванням транспортних витрат до 

українського західного кордону.  

Ринкова ціна для подальших 

періодів формується на основі 

прогнозних цін на природний 

газ на німецькому віртуальному 

пункті торгівлі газом, за вираху-

ванням транспортних витрат до 

українського кордону

Чим вища ціна реалізації 

газу, тим вища справедли-

ва вартість

Довгостроковий про-

гноз рентної плати

Природний газ –29%

Нафтовий і газовий  

конденсат – 45%

Чим вища ставка, тим мен-

ша справедлива вартість

Номінальна 

середньозважена 

вартість капіталу для 

грошових потоків, 

деномінованих у 

гривні

21,04%

Чим вища середньозва-

жена вартість капіталу, 

тим менша справедлива 

вартість

Газотран-
спортна 
система та 
сховища газу 

Трубопрово-

ди і супутнє 

обладнання

Будівлі 

Машини та 

обладнання

Інші основні 

засоби

Метод вартості 

заміщення із 

використан-

ням дохідного 

методу для 

визначення 

економічного 

старіння

Кумулятивний 

фактор фізичного 

та функціонального 

зносу

0,75

Чим вищий фактор, тим 

менша справедлива 

вартість 

Номінальна серед-

ньозважена вар-

тість капіталу для 

грошових потоків, 

деномінованих у 

гривні

17,08%

Чим вища середньозва-

жена вартість капіталу, 

тим менша справедлива 

вартість

Справедлива вартість фінансових активів та фінансових зобов’язань, які не оцінюються за справедливою вартістю на постійній 
основі (але розкриття інформації про справедливу вартість є обов’язковим).

За виключенням викладеного у таблиці нижче, на думку керівництва групи, балансова вартість фінансових активів та фінансових 
зобов’язань, визнана у консолідованій фінансовій звітності, приблизно дорівнює їхній справедливій вартості внаслідок їхньої 
короткострокової природи:

У мільйонах  
українських гривень

31 грудня 2015 року

31 грудня 2014 року

Балансова вартість

Справедлива вартість

Балансова вартість

Справедлива вартість

Позики 

71 819

71 213

61 261

59 438

Всього

71 819

71 213

61 261

59 438

Справедлива вартість фінансових активів та фінансових зобов’язань, які не оцінюються за справедливою вартістю на 
постійній основі (але розкриття інформації про справедливу вартість є обов’язковим)

25. ПОДІЇ ПІСЛЯ ЗВІТНОГО ПЕРІОДУ

Зміна системи ціноутворення за послуги транспортуван-
ня природного газу. З 1 січня 2016 року була запроваджена 
нова система тарифного регулювання. Якщо раніше тарифи за 
транзит газу встановлювалися шляхом переговорів між двома 
сторонами, то зараз Україна впроваджує європейську систему, 
згідно з якою регулятор (НКРЕКП) встановлює тарифи тран-
спортування для точок входу/виходу. Згідно із Законом України 
«Про ринок природного газу», тарифи за транспортування 
природного газу регулюються державою і встановлюються 
НКРЕКП як загальнодержавним регулятором у сфері енергети-
ки.  Україна змінила свою політику ціноутворення за послуги 
транспортування газу для гармонізації законодавства України 
з європейськими енергетичними нормативно-правовими 
актами. 

НКРЕКП встановила тарифи для усіх точок входу на одному рівні 
у розмірі 12,47 долара США за 1 000 кубічних метрів, без ПДВ, 
та різні тарифи для точок виходу, із мінімальним на рівні 16,74 
долара США за 1 000 кубічних метрів, без ПДВ, та максимальним 
на рівні 32,80 долара США за 1 000 кубічних метрів, без ПДВ.

До винесення рішення Арбітражного інституту Торгової палати 
Стокгольма група застосовує тарифи на транспортування 
природного газу для Газпрому, встановлені у чинному договорі 
про транзит газу (Примітка 21).

Затвердження Плану реструктуризації системи корпора-
тивного управління. У липні 2016 року Кабінет Міністрів Украї-
ни затвердив План реструктуризації системи корпоративного 

управління, в якому викладено заходи та етапи реструктуриза-
ції групи та галузі, у тому числі, але не обмежуючись, такі:

•  переведення активів із виробництва та постачання природ-

ного газу від Міністерства енергетики та вугільної промисло-
вості України до інших державних органів управління;

•  розробка законів та нормативно-правових актів згідно з 

вимогами європейських нормативно-правових актів у сфері 
енергетики стосовно розмежування діяльності із транспор-
тування та зберігання природного газу та концесійної угоди 
про транспортування газу;

•  передача активів із транспортування природного газу до но-

вого оператора системи транспортування протягом 30 днів 
після оголошення рішення арбітражного трибуналу Арбіт-
ражним інститутом Торгової палати Стокгольма стосовно 
позовів між компанією та Газпромом (Примітка 21);

•  окрім того, План передбачає певні кроки для реформування 

діяльності зі зберігання природного газу, включно із техніч-
ним аналізом потужностей для підземного зберігання для 
розробки найефективнішої бізнес-моделі для такої діяльно-
сті та створенням оператора системи зберігання природно-
го газу під управлінням Міністерства енергетики та вугільної 
промисловості України.

Призначення наглядової ради.  У квітні 2016 року, офіційним 
рішенням Міністерства економічного розвитку та торгівлі, була 
сформована нова наглядова рада компанії.  Наглядова рада 
складається із п’яти членів: трьох незалежних директорів та 
двох представників уряду України.

У таблиці нижче подано інформацію про способи визначення справедливої вартості позик (зокрема, методики оцінки та 
 використані вхідні дані):

Зобов’язан-
ня

Ієрархія 
справедливої 
вартості

Методики оцінки та основні вхідні дані

Позики 

2

Дисконтовані потоки грошових коштів.

Майбутні потоки грошових коштів оцінюються на основі вхідних даних, які піддаються спосте-
реженню, прямо або опосередковано, і оцінки із використанням однієї або більше котируваних 
цін у звичайних операціях на ринках, які не вважаються активними. Справедлива вартість позик 
визначалась із застосуванням діапазону відсоткових ставок для позик, деномінованих у гривні, від 
18,4% до 27,8% річних (31 грудня 2014 року: від 17,0% до 20,0% річних) та для позик, деномінованих 
у доларах США, від 7,1% до 12,0% річних (31 грудня 2014 року: від 9,5% до 12,0% річних).

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

244

245

Додатково, наглядова рада запроваджує комітети з аудиту, 
професійної етики, призначень та винагороди, а також створює 
і контролює функції, відповідальні за дотримання нормативних 
вимог, з управління ризиками та запобігання корупції.

Розмежування зобов’язань («unbundling»). У липні 
2016 року Кабінет Міністрів України затвердив Постанову «Про 
відокремлення діяльності з транспортування та зберігання 
(закачування, відбору) природного газу», яка передбачає 
підготовку плану реструктуризації Нафтогазу, направлену на 
розмежування діяльності операторів системи транспортування 
та зберігання. Планом передбачено створеннянового підпри-
ємства, АТ «Магістральні трубопроводи України» (МТУ), для 
прийняття на себе зобов’язань із транспортування природного 
газу. МТУ буде контролюватись державою через Міністерство 
енергетики та вугільної промисловості України, яке здійсню-
ватиме управління акціонерним капіталом МТУ без втручання 
інших міністрів або Прем’єр-міністра. Відповідні зміни у законо-
давстві будуть прийняті парламентом та урядом. Пропонова-
ний план передбачає, що активи із транспортування природ-
ного газу будуть передані новому оператору газотранспортної 
системи лише після винесення остаточного рішення щодо 
позовів між Нафтогазом та Газпромом Арбітражним інститутом 
Торгової палати Стокгольма (Примітка 21).

Затверджений план встановлює низку заходів для забезпечен-
ня ефективного використання підземних газових сховищ, які 
знаходяться у власності держави Україна, включно з створенням 
новогопідприємства, АТ «Підземні газові сховища України», після 
поглибленої оцінки підземних сховищ для розробки оптималь-
ної стратегії використання та управління. Аналогічно, активи зі 
зберігання природного газу мають бути передані новому під-
приємству після винесення остаточного арбітражного рішення 
щодо позовів між Нафтогазом та Газпромом.  Необхідні правові 
дії і заходи мають бути вчинені протягом 2016-2017 років.

Передбачається, що ПАТ «Укртрансгаз» залишиться під контр-
олем Нафтогазу, поки не будуть відчужені його непрофільні ак-
тиви та вирішені усі спірні питання, пов’язані із підприємством. 

Частка прибутку до сплати у державний бюджет. У 2016 році 
загальні збори акціонерів, проведені деякими дочірніми під-
приємствами компанії, оголосили і повністю розподілили при-
бутки та здійснили відповідні оплати до державного бюджету 
в сумі 1 021 мільйон гривень.

Судові претензії.  У 2016 році Київський господарський суд 
ухвалив рішення на користь ПАТ «Укртранснафта» за його 
позовом проти трьох приватних нафтопереробних заводів, які 
зберігали сиру нафту, яка належить групі.  Угоди про орен-
ду нафтосховищ, підписані попереднім керівництвом ПАТ 
«Укртранснафта», були оголошені недійсними.  На дату цієї 
консолідованої фінансової звітності сира нафта, яка належить 
групі, зберігалась на вищезазначених приватних нафтопере-
робних заводах.

У липні 2016 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулось з про-
ханням винести арбітражне рішення за правилами Арбітраж-
ного інституту Торгової палати Стокгольма про припинення 
угоди про спільну діяльність із компанією Misen Enterprises 
AB (ТОВ «Карпатигаз») і відшкодування збитків. Група наразі 
проводить оцінку понесених збитків для визначення суми ком-
пенсації.  ПАТ «Укргазвидобування» також розглядає варіанти 
щодо розірвання усіх інших угод про спільну діяльність.

Судовий розгляд щодо відшкодування активів у Криму. 
У лютому 2016 року група офіційно ініціювала переговірний 
процес стосовно втрати активів у Криму, надіславши скаргу на 
Російську Федерацію у рамках дії двостороннього інвестиційно-
го договору. Шестимісячний період переговорів закінчується у 
серпні 2016 року. Цей переговірний процес є передумовою для 
початку арбітражного процесу щодо інвестиційного договору.

Погашення кредитів і подовження строків кредитування.  
У 2016 році група отримала і повністю погасила відновлю-
вальну кредитну лінію у сумі 300 мільйонів доларів США від 
Європейського банку реконструкції та розвитку на придбання 
природного газу на західному кордоні України.  Строк дії кре-
дитної лінії спливає у 2018 році, і група збирається використати 
ці кошти для накопичення природного газу на наступні опалю-
вальні сезони.  Станом на дату цієї консолідованої фінансової 
звітності непогашений залишок за другим траншем, отрима-
ним у липні 2016 року, становить 3 921 мільйон гривень.

Окрім того, після 31 грудня 2015 року і до дати затвердження 
цієї консолідованої фінансової звітності, група отримала позики 
у сумі 4 481мільйон гривеньі погасила позики у сумі 
 14 914 млн грн.

Група успішно подовжила дати погашення для позик на загаль-
ну суму 13 020 млн грн із 2016 року на 2017-2018 роки.

26. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОБЛІКОВОЇ 
ПОЛІТИКИ

Заява про відповідність.  Ця консолідована фінансова звіт-
ність була підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів 
фінансової звітності («МСФЗ»).

Основа підготовки консолідованої фінансової звітності.  
Ця консолідована фінансова звітність підготовлена на ос-
нові принципу історичної вартості, за виключенням об’єктів 
основних засобів, які оцінюються за переоціненою вартістю на 
кінець кожного звітного періоду, як пояснюється у положеннях 
облікової політики нижче.  

Історична вартість зазвичай визначається на основі справед-
ливої вартості компенсації, сплаченої в обмін на товари та 
послуги.

Справедлива вартість визначається як ціна, яка була б отрима-
на за продаж активу або сплачена за передачу зобов’язання у 

звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки, неза-
лежно від того, чи підлягає ця ціна безпосередньому спостере-
женню або оцінці із використанням іншої методики оцінки.

Ця політика послідовно застосовувалась до всіх поданих періо-
дів, якщо не зазначено інше.

Класифікація та подання операцій придбання. Протягом 
2015 року ПАТ «Укртрансгаз» придбало матеріали, роботи та 
послуги у сумі 520 млн грн, включені до складу собівартості 
реалізації, та здійснило капітальні витрати у сумі 316 млн грн, 
включені до складу основних засобів.  Керівництво групи іні-
ціювало проведення корпоративного розслідування стосовно 
цих операцій у 2016 році.

Протягом 2015 року ПАТ «Укргазвидобування» придбало 
матеріали у сумі 225 млн грн, включені до складу собівартості 
реалізації, та здійснило капітальні витрати у сумі 157 млн грн, 
включені до складу основних засобів. На первинні документи 
за цими операціями було накладено арешт, і вони знаходяться 
у прокуратурі у рамках відповідного розслідування.

Протягом 2015 року ПАТ «Укртранснафта» придбало послуги зі 
зберігання нафти у сумі 222 млн грн, включені до складу інших 
операційних витрат.

Характер цих витрат може відрізнятися від їхньої юридичної 
форми згідно з первісною документацією. Ці витрати були по-
дані на основі відповідних первинних документів у консолідо-
ваній фінансовій звітності станом на та за рік, який закінчився 
31 грудня 2015 року.

До складу активів (головним чином, основних засобів) та 
витрат за перший квартал 2014 року включені витрати, які сто-
суються придбання послуг та запасів (за виключенням витрат, 
пов’язаних із придбанням природного газу та сирої нафти, а 
також витрат на персонал та відповідних соціальних нараху-
вань) у сумі 660 млн грнта 938 млн грн, відповідно. Класифіка-
ція та розкриття інформації про ці витрати у цій консолідованій 
фінансовій звітності були зроблені на основі відповідних пер-
винних документів. Однак, враховуючи інформацію, доступну 
керівництву групи, є певні підстави вважати, що характер цих 
витрат може відрізнятися від їхньої юридичної форми згідно з 
первісною документацією.

До складу інших операційних витрат включено витрати на 
зберігання нафти у сумі 164 млн грнза 2014 рік, які стосуються 
дочірнього підприємства компанії, ПАТ «Укртранснафта».  На 
думку керівництва групи, ці витрати є завищеними у результаті 
порушення керівництвом дочірнього підприємства процедур 
внутрішніх контролів. Керівництво дочірнього підприємства 
було змінене у першій половині 2015 року.

Функціональна валюта і валюта подання. Статті, вклю-
чені до фінансових звітностей кожного з підприємств групи, 
оцінюються із використанням валюти основного економічного 
середовища, у якому провадить свою операційну діяльність 
група («функціональної валюти»).  Ця консолідована фінансова 

звітність подається у гривні, яка є функціональною валютою 
компанії і валютою подання групи.  Усі суми, відображені у кон-
солідованій фінансовій звітності, подаються у гривнях, округле-
них до найближчого мільйона, якщо не зазначено інше.

Операції, деноміновані у валюті, яка відрізняється від відпо-
відної функціональної валюти, перераховуються у функціо-
нальну валюту із використанням курсу обміну валют, який 
переважав на дату відповідної операції.  Прибутки та збитки 
від курсових різниць, які виникають у результаті врегулюван-
ня таких операцій та перерахунку монетарних активів та зо-
бов’язань, деномінованих в іноземній валюті на кінець року, 
визнаються у консолідованому звіті про прибутки або збитки. 
Перерахунок на кінець року не застосовується до немонетар-
них статей, включно з інвестиціями у власний капітал.  Вплив 
змін курсів обміну валют на справедливу вартість акцій відо-
бражається як частина прибутку або збитку за справедливою 
вартістю.

Станом на 31 грудня курси обміну валют, використані для пере-
рахунку залишків в іноземній валюті, були представлені таким 
чином:

У гривнях

2015

2014

1,00 долар США

24,00

15,76

1,00 євро

26,22

19,23

10,00 російських рублів

3,29

3,00

Валютні обмеження в Україні включають обов’язкове отриман-
ня дебіторської заборгованості в іноземній валюті протягом 
90 днів від операції продажу та обов’язкову конвертацію 75% 
надходжень в іноземній валюті у гривню в 2015 році та 65%, по-
чинаючи з 9 червня 2016 року.  Іноземну валюту можна вільно 
конвертувати за курсом, наближеним до курсу обміну, встанов-
леного Національним банком України.  У теперішній час гривня 
не є вільно конвертованою валютою за межами України.

Основа консолідації. Дочірніми підприємствами називаються 
компанії, над якими група має контроль.  Контроль досягається 
тоді, коли група має владні повноваження щодо об’єкта інвесту-
вання, зазнає ризиків або має права щодо змінних результатів 
діяльності об’єкта інвестування; та має здатність використову-
вати свої владні повноваження щодо об’єкта інвестування для 
впливу на результати його діяльності. Дочірні підприємства 
консолідуються із дати, коли контроль переходить до групи (на 
дату придбання), і припиняють консолідуватися із дати, коли 
контроль втрачається.

Операції між компаніями групи, залишки за операціями та 
нереалізовані прибутки або збитки від таких операцій виключа-
ються повністю під час консолідації.  В облікову політику дочірніх 
підприємств, за необхідності, вносились зміни для забезпечення 
їхньої відповідності із політикою, прийнятою групою.

Компанія переоцінює наявність чи відсутність контролю, якщо 
факти чи обставини вказують на зміну одного чи декількох 
елементів контролю, вказаних вище.

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

246

247

У випадку коли група має переважну більшість прав голосу в 
об’єкті інвестування, вона продовжує оцінювати, чи достат-
ньо цих прав голосу для забезпечення її практичної здатності 
керувати значущими видами його діяльності одноосібно і чи є 
права голосу групи достатніми для надання їй владних повно-
важень над об’єктом інвестування.

Група враховує усі відповідні факти та обставини під час оцінки 
того, чи є права голосу групи в об’єкті інвестування достатніми 
для надання їй владних повноважень над ним, у тому числі:

•  розмір утримуваного групою пакету голосів порівняно із 

розміром та ступенем розосередженості пакетів інших утри-
мувачів прав голосу; 

•  потенційні права голосу, утримувані групою, інших утриму-

вачів голосів або інших сторін;

•  права, які виникають внаслідок інших контрактних угод; 

•  будь-які додаткові факти та обставини, які вказують на те, 

що група має або не має можливості керувати значущими 
видами діяльності у період часу, коли необхідно прийняти 
рішення, включно з порядком розподілу голосів під час 
голосування на попередніх зборах акціонерів.

Об’єднання підприємств. Операції придбання підпри-
ємств обліковуються із використанням методу придбання. 
Сума компенсації, яка передається під час операції об’єд-
нання підприємств, оцінюється за справедливою вартістю, 
яка розраховується як сума справедливої вартості на дату 
придбання активів, переданих групою, зобов’язань групи 
перед колишніми власниками об’єкта придбання та часток 
власного капіталу, наданих групою в обмін на отриманий 
контроль над відповідним об’єктом придбання. Витрати, 
пов’язані з операцією придбання, звичайно визнаються у 
складі прибутку або збитку того періоду, в якому вони були 
понесені.

На дату придбання ідентифіковані придбані активи та прийняті 
зобов’язання визнаються за їхньою справедливою вартістю, за 
виключенням випадків коли:

•  відстрочені податкові активи або зобов’язання та активи або 

зобов’язання, пов’язані з угодами на виплати працівникам, 
визнаються та оцінюються у відповідності до вимог МСБО 
12 «Податок на прибуток» та МСБО 19 «Виплати працівни-
кам», відповідно;

•  зобов’язання або інструменти власного капіталу, пов’язані 

із угодами об’єкта придбання щодо платежів на основі акцій 
або угод групи про платежі на основі акцій, укладених для 
заміни угод об’єкта придбання щодо платежів на основі 
акцій, оцінюються у відповідності до вимог МСФЗ 2 «Платіж 
на основі акцій» на дату придбання; та

•  активи (або групи вибуття), які класифікуються як утримувані 

для продажу у відповідності до МСФЗ 5 «Необоротні активи, 

утримувані для продажу, та припинена діяльність», оціню-
ються у відповідності до цього стандарту.

Гудвіл оцінюється як перевищення суми переданої компенсації, 
суми будь-яких неконтрольованих часток в об’єкті придбання 
та справедливої вартості раніше утримуваних покупцем часток 
власного капіталу в об’єкті придбання (якщо такі є) над чистою 
сумою, на дату придбання, вартості придбаних ідентифікова-
них активів та прийнятих на себе зобов’язань.  Якщо, після 
переоцінки, чиста сума, на дату придбання, вартості придбаних 
ідентифікованих активів та прийнятих на себе зобов’язань пе-
ревищує суму переданої компенсації, суми будь-яких неконтр-
ольованих часток в об’єкті придбання та справедливої вартості 
раніше утримуваних покупцем часток власного капіталу в 
об’єкті придбання (якщо такі є), то таке перевищення визна-
ється негайно у складі прибутку або збитку як прибуток від 
придбання зі знижкою. 

Неконтрольовані частки, які є поточними частками володіння 
і дають право їхнім власникам на пропорційну частку чистих 
активів підприємства у випадку його ліквідації, первісно можуть 
оцінюватися або за справедливою вартістю, або пропорційно 
до частки неконтрольованих часток у визнаній вартості іден-
тифікованих чистих активів об’єкта придбання.  Вибір методу 
оцінки здійснюється для кожної операції окремо.  Інші види 
неконтрольованих часток оцінюються за справедливою вартіс-
тю або, коли застосовується, згідно із методом, визначеним в 
інших МСФЗ.

У випадку коли компенсація, яку група передала в операції 
об’єднання підприємств, містить в собі активи або зобов’язан-
ня, які виникли у результаті угоди про умовну компенсацію, то 
умовна компенсація оцінюється за справедливою вартістю на 
дату придбання і включається до складу компенсації, яка була 
передана  під час операції об’єднання підприємств.  У зміни 
справедливої вартості умовного зобов’язання, які кваліфіку-
ються як коригування періоду оцінки, вносяться коригування 
ретроспективно, із відповідними коригуваннями за рахунок 
гудвілу.  Коригування періоду оцінки являють собою коригу-
вання, які виникають у результаті отримання додаткової інфор-
мації протягом періоду оцінки (який не може перевищувати 
одного року від дати придбання) щодо фактів та обставин, які 
існували на дату придбання.

Подальший облік змін справедливої вартості умовної ком-
пенсації, які не кваліфікуються як коригування періоду оцін-
ки, залежить від класифікації умовної компенсації.  Умовна 
компенсація, яка була класифікована як власний капітал, не 
переоцінюється на подальші звітні дати, а її подальше вре-
гулювання обліковується у складі власного капіталу.  Умов-
на компенсація, класифікована як актив або зобов’язання, 
переоцінюється на подальші звітні дати у відповідності до 
вимог МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка» 
або МСБО 37 «Резерви, умовні зобов’язання та умовні ак-
тиви», відповідно, причому відповідні прибуток або збиток, 

які виникають при цьому, визнаються у складі прибутку або 
збитку.

У випадку коли операція об’єднання підприємств здійснюєть-
ся поетапно, раніше утримувана групою частка у власному 
капіталі об’єкта придбання переоцінюється за справедливою 
вартістю на дату придбання, а прибуток або збиток, який вини-
кає при цьому, якщо такий є, визнається у складі прибутку або 
збитку. Суми переоцінки, які виникають із часток володіння в 
об’єкті придбання до дати придбання і які були раніше визнані 
у складі інших сукупних доходів, змінюють свою класифікацію 
на прибуток або збиток, якби такий підхід вимагався для відо-
браження вибуття такої частки.

Якщо первісний облік операції об’єднання підприємств не 
завершився на кінець звітного періоду, в якому відбувається 
об’єднання, група відображає у звітності попередні суми за стат-
тями, стосовно яких облік не було завершено. У ці попередні 
суми вносяться коригування під час періоду оцінки (див. вище) 
або визнаються додаткові активи або зобов’язання для відобра-
ження нової отриманої інформації щодо фактів та обставин, 
які існували на дату придбання, які, якби про них було відомо, 
могли вплинути на суми, визнані на цю дату.

Гудвіл. Гудвіл, який виникає у результаті придбання підпри-
ємств, відображається за первісною вартістю, визначеною на 
дату придбання таких підприємств, за вирахуванням накопиче-
них збитків від зменшення корисності, якщо такі є.

Для цілей перевірки на предмет зменшення корисності гудвіл 
розподіляється на кожну з одиниць групи, яка генерує грошові 
кошти (або групи одиниць, які генерують грошові кошти), які, 
як очікується, отримають вигоди за рахунок синергії від об’єд-
нання підприємств.

Одиниця, яка генерує грошові кошти, на яку був розподіле-
ний гудвіл, перевіряється на предмет зменшення корисності 
щороку або частіше, якщо існують ознаки зменшення корис-
ності такої одиниці.  Якщо сума відшкодування одиниці, яка 
генерує грошові кошти, виявиться меншою за її балансову 
вартість, то збиток від зменшення корисності розподіляється 
спершу на зменшення балансової вартості будь-якого гудвілу, 
розподіленого на відповідну одиницю, а потім на інші активи 
одиниці пропорційно до балансової вартості кожного активу 
такої одиниці.  Будь-який збиток від зменшення корисності 
гудвілу визнається безпосередньо у складі прибутку або збитку.  
Збиток від зменшення корисності, визнаний щодо гудвілу, не 
сторнується у подальші періоди.

Після вибуття відповідної одиниці, яка генерує грошові кошти, 
належна їй сума гудвілу враховується під час визначення при-
бутку або збитку у результаті вибуття.

Операції із неконтрольованими частками. Група відобра-
жає операції із неконтрольованими частками як операції із 
власниками капіталу групи.  Для операцій придбання неконтр-
ольованих часток різниця між будь-якою компенсацією спла-

ченою та відповідною часткою балансової вартості придбаних 
чистих активів дочірнього підприємства відображається у 
складі власного капіталу. Прибутки або збитки у результаті про-
дажу неконтрольованих часток також відображаються у складі 
власного капіталу.

Коли група втрачає контроль або істотний вплив над підприєм-
ством, то збережена частка володіння у ньому переоцінюється 
до її справедливої вартості, причому зміна балансової вартості 
визнається у складі прибутку або збитку.  Справедлива вартість 
є первісною балансовою вартістю для цілей подальшого обліку 
збереженої частки в асоційованому, спільному підприємстві 
або фінансовому активі.  Окрім того, будь-які суми, раніше 
визнані у складі інших сукупних доходів щодо такого підприєм-
ства, обліковуються таким чином, ніби група сама продала від-
повідні активи або зобов’язання.  Це може означати, що суми, 
визнані раніше у складі інших сукупних доходів, змінюють свою 
класифікацію на прибуток або збиток.

Якщо частка участі в асоційованому підприємстві знижується, 
але істотний вплив зберігається, лише пропорційна частка сум, 
раніше визнана у складі інших сукупних доходів, змінює свою 
класифікацію на прибуток або збиток, коли доцільно.

Інвестиції в асоційовані підприємства. Асоційованим на-
зивається підприємство, на яке група має істотний вплив, а не 
контроль.  Інвестиції в асоційовані підприємства обліковуються 
із використанням методу участі в капіталі.  Інвестиція групи 
в асоційоване підприємство включає гудвіл, визначений на 
момент придбання, за вирахуванням будь-якого накопиченого 
збитку від зменшення корисності.

Частка групи у прибутках або збитках асоційованих підпри-
ємств після придбання визнається у консолідованому звіті про 
прибутки або збитки, а частка у змінах інших сукупних доходів 
після придбання визнається у складі інших сукупних доходів.  
Сукупні зміни після придбання коригуються за рахунок балан-
сової вартості інвестиції.  У випадку коли частка групи у збитках 
асоційованого підприємства дорівнює або перевищує її частку 
у цьому асоційованому підприємстві, включно з будь-якою 
іншою незабезпеченою дебіторською заборгованістю, група не 
визнає подальших збитків, за виключенням випадків коли вона 
має зобов’язання або зробила виплати від імені цього асоці-
йованого підприємства.  Нереалізовані прибутки від операцій 
між групою та її асоційованими підприємствами виключаються 
повністю.

В облікову політику асоційованих підприємств, за необхідності, 
вносились зміни для забезпечення їхньої відповідності із полі-
тикою, прийнятою групою.

Прибутки та збитки від розбавлення акцій, які виникають за 
інвестиціями в асоційовані підприємства, визнаються у консолі-
дованому звіті про прибутки або збитки.

Частка у спільних підприємствах. Спільним підприємством 
називається угода про спільну діяльність, за якою сторони, 

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

248

249

які володіють спільним контролем у такій спільній діяльності, 
мають права на чисті активи відповідної спільної діяльності. 
Спільний контроль являє собою узгоджений на основі дого-
вору розподіл контролю над спільною діяльністю, який існує 
лише тоді, коли рішення стосовно значущої діяльності вимага-
ють одноголосної згоди сторін, які спільно володіють контро-
лем.

Група визнає свою частку у спільному підприємстві із викорис-
танням методу участі в капіталі, який застосовується так, як 
описано у параграфі «Інвестиції в асоційовані підприємства».

Частка у спільних операціях. Спільною операцією називаєть-
ся угода про спільну діяльність, за якою сторони, які володіють 
спільним контролем у такій спільній діяльності, мають права 
на активи, а також на зобов’язання, які стосуються відповідної 
угоди. Спільний контроль являє собою узгоджений на основі 
договору розподіл контролю над спільною діяльністю, який 
існує лише тоді, коли рішення стосовно значущої діяльності 
вимагають одноголосної згоди сторін, які спільно володіють 
контролем.

Коли підприємство групи провадить свою діяльність у рамках 
спільних операцій, група, як спільний оператор, визнає стосов-
но своєї частки у спільній операції:

•  свої активи, включно із часткою у будь-яких спільно утриму-

ваних активах; 

•  свої зобов’язання, включно із часткою у будь-яких спільно 

понесених зобов’язаннях; 

•  свої доходи від реалізації своєї частки продукції, яка виникає 

у результаті спільної операції; 

•  свою частку доходів від реалізації продукції спільної 

 операції;  

•  свої витрати, включно із часткою будь-яких понесених 

спільно витрат.

Група обліковує активи, зобов’язання, доходи і витрати, які сто-
суються її частки у спільній операції, у відповідності до вимог 
МСФЗ, які застосовуються до конкретних активів, зобов’язань, 
доходів і витрат.

У випадку коли підприємство групи взаємодіє зі спільною опе-
рацією, у якій таке підприємство групи є спільним оператором 
(наприклад, в операції продажу або внесення активів), вважа-
ється, що група здійснює операції з іншими сторонами спільної 
операції, і прибутки та збитки, які виникають у результаті цих 
операцій, визнаються у консолідованій фінансовій звітності гру-
пи лише у розмірі часток цих інших сторін у спільній операції.

Коли підприємство групи взаємодіє зі спільною операцією, у 
якій таке підприємство групи є спільним оператором (напри-
клад, в операції придбання активів), група не визнає своєї част-
ки прибутків та збитків до тих пір, поки вона не перепродасть 
ці активи третій стороні.

Концесійна угода (угода про розподіл продукції). Компанія 
уклала концесійну угоду на розвідку і розробку нафти («Концесій-
на угода») із Арабською Республікою Єгипет та Єгипетською гене-
ральною нафтовою корпорацією («ЄГНК») 13 грудня 2006 року.

Концесійна угода містить такі умови:

•  У порядку, передбаченому Концесійною угодою, компанія 

відшкодовуватиме для себе щокварталу усі витрати на роз-
відку і розробку у межах 25% усіх нафтопродуктів, добутих і 
накопичених з усіх виробничих ділянок та не використаних 
у нафтових операціях («Відшкодування витрат»). Нафтопро-
дукти за Концесійною угодою включають сиру нафту або газ 
та зріджений нафтовий газ («ЗНГ»).

•  Решта 75% вироблених нафтопродуктів розподіляються між 

Компанією та ЄГНК у залежності від обсягів виробництва та 
виду продукту (сирої нафти або газу та ЗНГ).  Частка компанії 
знаходиться у межах від 15% до 19%.

•  ЄГНК стає власником усіх активів компанії, придбаних і тих, 

що належать їй у межах Концесійної угоди, які були вклю-
чені компанією до статті відшкодування витрат у зв’язку із 
операціями, які виконала компанія: земля стає майном ЄГНК 
одразу після її придбання; право власності на рухомі і неру-
хомі активи буде передаватися автоматично і поступово від 
компанії до ЄГНК, як тільки вони включатимуться до статті 
відшкодування витрат.

Період розробки за Концесійною угодою обмежений макси-
мальним строком у 25 років від дати відкриття комерційних 
запасів нафти або від дати перших постачань газу та розпочав-
ся у 2011 році.

Облік усіх витрат на розвідку та оцінку, а також інших витрат та 
доходів, пов’язаних із угодою про розподіл продукції, здійсню-
ється аналогічно до обліку процесів звичайного виробництва, 
як описано у цій Примітці.

Звітність за сегментами.  Операційні сегменти відобража-
ються у порядку, який відповідає внутрішній звітності, яка 
подається керівній особі групи, відповідальній за прийняття 
операційних рішень.  Сегменти, доходи яких, результати 
діяльності або активи становлять десять відсотків або біль-
ше від результатів усіх сегментів, відображаються окремо.  
Сегменти, результати діяльності яких не перевищують 
цього порогу, можуть відображатися окремо за рішенням 
керівництва.

Основні засоби. група використовує модель переоцінки 
для оцінки основних засобів, за виключенням незаверше-
ного будівництва, яке обліковується за первісною вартістю. 
Справедлива вартість базувалась на результатах оцінок, 
проведених зовнішніми незалежними оцінювачами. Часто-
та проведення переоцінок залежить від зміни справедливої 
вартості активів, які оцінюються.  Остання незалежна оцінка 
справедливої вартості основних засобів групи була викона-

на станом на 31 грудня 2015 року.  Подальші надходження 
основних засобів відображаються за первісною вартістю. 
Первісна вартість включає витрати, понесені безпосеред-
ньо на придбання об’єктів. Первісна вартість активів, ство-
рених власними силами, включає вартість матеріалів, прямі 
витрати на оплату праці та відповідну частку виробничих 
накладних витрат. Первісна вартість придбаних та ство-
рених власними силами кваліфікованих активів, включає 
витрати на позики.

Будь-яке збільшення балансової вартості, яке виникає у 
результаті переоцінок, відображається у складі резерву 
переоцінки у складі власного капіталу через інші сукуп-
ні доходи. Зменшення, які взаємно зараховують раніше 
визнані збільшення того самого активу, відображаються у 
складі резерву переоцінки у складі власного капіталу через 
інші сукупні доходи; а всі інші зменшення включаються до 
консолідованого звіту про прибутки або збитки. У тій мірі в 
якій збиток від зменшення корисності того самого знеціне-
ного активу був визнаний раніше у складі консолідованого 
звіту про прибутки або збитки, сторнування цього збитку 
від зменшення корисності також визнається у консолідова-
ному звіті про прибутки або збитки. 

Витрати, понесені для заміни компонента об’єкту основних 
засобів, який обліковується окремо, капіталізуються за ба-
лансовою вартістю заміненого компонента, який припиняє 
визнаватись.  Подальші витрати включаються у балансову 
вартість активу або визнаються як окремий актив, залежно 
від обставин, тоді, коли існує вірогідність отримання групою 
майбутніх економічних вигід, пов’язаних із об’єктом, і вар-
тість об’єкту можна визначити достовірно.  Усі інші витрати 
на ремонт і обслуговування включаються до консолідова-
ного звіту про прибутки або збитки протягом того фінансо-
вого періоду, у якому вони були понесені.  Основні засоби 
припиняють визнаватися після вибуття або коли більше 
не очікується отримання майбутніх економічних вигід від 
продовження використання активу.  Прибутки та збитки від 
вибуття, які визначаються шляхом порівняння надходжень 
із балансовою вартістю основних засобів, визнаються у 
консолідованому звіті про прибутки або збитки.  Після 
продажу переоцінених активів суми, включені до складу 
резерву переоцінки, переводяться до складу нерозподіле-
ного прибутку.

Основні засоби включають технологічні нафту і газ, які 
необхідно утримувати у трубопроводах та сховищах для 
того, щоб компанії групи із сегменту транспортування сирої 
нафти та зберігання природного газу могли провадити 
свою операційну діяльність.

Незавершене будівництво включає також суми передплат за 
основні засоби.

Буферний газ і знос буферного газу.  Технологічний газ 
включає буферний газ, призначений для підтримання тиску 

у підземних сховищах групи і захисту їх від затоплення.  
Буферний газ розділяється на категорії буферного газу, який 
можна та не можна викачати, на основі інженерного аналізу 
та виду підземного сховища щодо того, чи можливо економіч-
но викачати цей газ із сховища у будь-який момент протягом 
строку його використання.Вважається, що залишкова вартість 
частки буферного газу, яка визначається як така, що її не-
можна викачати, дорівнює нулю.  Частка буферного газу, яка 
визначається як така, що її можна викачати, також вважається 
компонентом сховища, але у будь-який момент закриття схо-
вища буферний газ, який можна викачати, буде доступний для 
продажу або іншого використання. Частка буферного газу,  як 
визначено як такий, що його неможливо викачати, амортизу-
ється протягом залишкового строку корисного використання 
сховища, який не перевищує 80 років.  Частка буферного газу, 
яка визначається як така, що її можнавикачати, не аморти-
зується. Обидві частки буферного газу переоцінюються тоді, 
коли існують ознаки того, що їхня балансова вартість станом 
на звітну дату суттєво відрізняється від їхньої справедливої 
вартості. 

Витрати на розвідку. Витрати на розвідку включають витра-
ти, пов’язані із непідтвердженими запасами.  До них належать 
геологічні та геофізичні витрати на виявлення і дослідження 
районів можливого залягання нафтогазових запасів, а також 
адміністративні, юридичні та консультаційні витрати, понесе-
ні у зв’язку із розвідкою.  До них також належать усі випадки 
зменшення корисності розвідувальних свердловин, за якими 
не можна продемонструвати підтверджених запасів.

Витрати на дослідження та розробку.  Витрати на дослі-
дження і розробку включають усі прямі і непрямі витрати на 
матеріали, оплату праці та зовнішні послуги, понесені у зв’язку 
зі спеціалізованим пошуком нових методик розробки та істот-
ного вдосконалення продуктів, послуг та процесів і у зв’язку із 
дослідницькою діяльністю. Витрати, пов’язані із дослідниць-
кою діяльністю, відображаються у складі витрат на дослі-
дження і розробку того періоду, у якому вони були понесені. 
Витрати на розробку капіталізуються у випадку виконання 
критеріїв до визнання згідно з вимогами МСБО 38 «Нематері-
альні активи».

Активи розвідки і оцінки.  Витрати на розвідку та оцінку 
запасів нафти і газу обліковуються із використанням методу 
успішних зусиль.  Витрати накопичуються на основі кожного 
родовища.  Витрати, безпосередньо пов’язані із розвідуваль-
ною свердловиною та витратами на розвідку та орендуван-
ня майна, капіталізуються за умови виконання викладених 
нижче умов:

•  були виявлені достатні запаси нафти і газу, які виправдають 

завершення будівництва експлуатаційної свердловини;

•  досягнуто достатнього прогресу в оцінці економічної та 

технічної здійсненності, щоб виправдати початок розробки 
родовища у найближчому майбутньому;

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

250

251

якщо визначено, що комерційної розробки не можна до-
сягнути, ці капіталізовані витрати відносяться на витрати 
періоду.

Витрати, пов’язані із наведеними нижче видами діяльності, 
спочатку оцінюються за первісною вартістю і капіталізуються 
у складі основних засобів консолідованого звіту про фінансо-
вий стан: 

•  придбання прав на розвідування;

•  топографічні, геологічні, геохімічні та геофізичні дослі-

дження;

•  пошуково-розвідувальне буріння;

•  прокладання траншей, взяття проб та зразків; 

•  діяльність у зв’язку з оцінкою технічної здійсненності та 

комерційної доцільності видобування корисних копалин.

Активи розвідки та оцінки переносяться на майбутні періо-
ди під час етапу розвідки та оцінки і не амортизуються, але 
оцінюються на предмет зменшення корисності згідно із ін-
дикаторами зменшення корисності, як викладено в МСФЗ 6 
«Розвідка та оцінка запасів корисних копалин».  У випадках 
коли від майна відмовляються, накопичені капіталізовані 
витрати, які стосуються цього майна, списуються у відпо-
відному періоді. До початку виробництва амортизація не 
нараховується.

У випадках коли виявляється, що об’єкт містить запаси, які 
підлягають економічному добуванню, накопичені витрати на 
розвідку та оцінку, пов’язані із таким майном, переводяться 
до складу нафтогазових активів і подаються у складі ос-
новних засобів консолідованого звіту про фінансовий стан.

Знос та виснаження.  Знос нараховується у консолідова-
ному звіті про прибутки або збитки на прямолінійній основі 
для розподілу витрат окремих активів на їхню ліквідацій-
ну вартість протягом їхніх очікуваних строків корисного 
використання.  Нарахування зносу починається із моменту 
придбання або, у випадку зі створеними власними силами 
активами, з моменту, коли актив завершений і готовий до 
використання. 

Нафтогазові активи, включно з обладнанням, яке задіяне у 
виробництві нафти та газу, виснажуються із використанням 
методу суми одиниці продукції.  Вартість експлуатаційних 
свердловин амортизується протягом існування підтвердже-
них розроблених запасів.  Витрати на отримання ліцензії, 
будівництво об’єктів загального призначення та майбутнє 
виведення з експлуатації амортизуються протягом усього 
періоду існування підтверджених та ймовірних запасів.

Інші основні засоби амортизуються на прямолінійній основі 
протягом очікуваних строків їхнього корисного викори-
стання.  Звичайні строки корисного використання інших 
основних засобів Групи представлені таким чином:

Строки корис-

ного викори-

стання у роках

Трубопроводи і супутнє обладнання 

9-60

Машини і обладнання

3-60 

Будівлі 

3-60 

Бурове і розвідувальне обладнання

3-30

Інші основні засоби

3-30

Незавершене будівництво, а також технологічні нафта і газ не 
амортизуються.

Нематеріальні активи.  Нематеріальні активи мають визна-
чені строки корисного використання і включають, головним 
чином, капіталізоване програмне забезпечення.  Придбане 
програмне забезпечення капіталізується на основі витрат, 
понесених для придбання та доведення їх до використання.  
Нематеріальні активи відображаються за первісною вартіс-
тю, за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від 
зменшення корисності, якщо такі є.  У випадку зменшення 
корисності балансова вартість нематеріальних активів спису-
ється до більшої з величин: вартості під час використання та 
справедливої вартості, за вирахуванням витрат на продаж. 

Оренда.  Оренда, за умовами якої істотна частка ризиків і 
винагород залишається у орендодавця, класифікується як 
операційна.  Виплати, здійснені за договорами операційної 
оренди (за вирахуванням будь-яких заохочень, отриманих 
від орендодавця), включаються до консолідованого звіту про 
прибутки або збитки на прямолінійній основі протягом стро-
ку дії оренди.  Договори фінансової оренди капіталізуються 
на момент початку строку оренди за меншою з величин: 
справедливої вартості орендованого майна та теперішньої 
вартості мінімальних орендних платежів.

Зобов’язання із виведення з експлуатації.  Оцінка групою 
зобов’язань із виведення з експлуатації базується на очі-
куваних майбутніх витратах, які передбачається понести у 
результаті виведення з експлуатації об’єктів та відновлення 
території, на якій вони знаходились, з урахуванням впливу 
прогнозної інфляції для наступних періодів та дисконтування 
із використанням відсоткових ставок, які застосовуються до 
відповідного резерву.  Очікувані витрати на демонтаж і вида-
лення об’єкту основних засобів додаються до вартості об’єкту 
основних засобів тоді, коли відбувається його придбання і 
визнається відповідне зобов’язання.  Зміни в оцінці чинного 
зобов’язання із виведення з експлуатації, які випливають зі 
змін в очікуваних строках або сумі виплат, чи зі змін у ставці 
дисконтування, яка використовується для оцінки, визнають-
ся у консолідованому звіті про прибутки або збитки або, у 
разі існування будь-якого залишку від переоцінки стосовно 
відповідного активу, у інших резервах.  Резерви стосовно 
діяльності із виведення з експлуатації оцінюються та переоці-
нюються щороку і включаються до консолідованої фінансової 
звітності на кожну звітну дату за їхньою очікуваною теперіш-

ньою вартістю із використанням ставок дисконтування, які 
відображають економічне середовище, у якому провадить 
свою діяльність група.

Витрати на виплату відсотків, які стосуються резерву, включа-
ються до фінансових витрат у складі прибутку або збитку.

Зменшення корисності нефінансових активів. Активи 
переглядаються на предмет зменшення корисності тоді, коли 
події і обставини вказують на те, що відшкодувати балансову 
вартість не буде можливо відшкодувати. Збиток від зменшен-
ня корисності визнається у сумі, на яку балансова вартість 
активів перевищує їхню вартість відшкодування. Вартість 
відшкодування є більшою з двох величин: справедливої 
вартості, за вирахуванням витрат на продаж, та вартості ви-
користання. Для цілей оцінки зменшення корисності активи 
групуються за найменшими рівнями, для яких існують окремі 
потоки грошових коштів, які можна визначити (одиниці, які 
генерують грошові кошти). Нефінансові активи, які зазнали 
зменшення корисності, переглядаються на предмет можливо-
го сторнування зменшення корисності на кожну звітну дату.

Збиток від зменшення корисності визнається негайно у складі 
прибутку або збитку, якщо відповідний актив не відобража-
ється за переоціненою вартістю.  У такому випадку збиток від 
зменшення корисності вважається зменшення у результаті 
переоцінки.

У випадку коли збиток від зменшення корисності у подальшо-
му сторнується, балансова вартість активу (або одиниці, яка 
генерує грошові кошти) збільшується до переглянутої оцінки 
її вартості відшкодування, таким чином щоб збільшена 
балансова вартість не перевищувала балансову вартість, яка 
була б визначена, якби не було визнано жодного збитку від 
зменшення корисності для активу (або одиниці, яка генерує 
грошові кошти) у попередні роки.  Сторнування збитку від 
зменшення корисності визнається негайно у складі прибут-
ку або збитку, якщо відповідний актив не відображається 
за переоціненою вартістю.  У такому випадку сторнування 
збитку від зменшення корисності вважається збільшенням у 
результаті переоцінки.

Класифікація фінансових активів.  Група класифікує 
свої фінансові активи на такі категорії оцінки: (a) кредити і 
дебіторську заборгованість і (б) фінансові активи, наявні для 
продажу.

Кредити і дебіторська заборгованість включають фінан-
сову дебіторську заборгованість, яка виникає у результаті на-
дання коштів, товарів або послуг безпосередньо дебітору, ок-
рім дебіторської заборгованості, яка створюється із наміром 
продажу негайно або у короткостроковій перспективі, або яка 
має котирування на активному ринку.  Кредити і дебіторська 
заборгованість включають, в основному, кредити, а також 
торгову дебіторську заборгованість, включно із придбаними 
кредитами та векселями.  Усі інші фінансові активи включа-
ються до категорії наявних для продажу.

Класифікація як боргових інструментів або інструмен-
тів власного капіталу. Боргові інструменти та інструменти 
власного капіталу, випущені групою, класифікуються або як 
фінансові зобов’язання, або як власний капітал у відповідності 
до сутності договірних відносин та визначень фінансового 
зобов’язання та інструмента власного капіталу.

Інструменти власного капіталу. Інструмент власного капіталу 
являє собою будь-який договір, який свідчить про залишкову 
частку в активах підприємства після вирахування усіх його 
зобов’язань.  Інструменти власного капіталу, випущені підпри-
ємством групи, визнаються у сумі отриманих надходжень, за 
вирахуванням прямих витрат на їхній випуск.

Операція викупу інструментів власного капіталу компанії ви-
знається та вираховується безпосередньо із власного капіталу.  
Жодного прибутку або збитку не визнається у складі прибутку 
або збитку у результаті придбання, продажу, випуску або ану-
лювання інструментів власного капіталу компанії.

Фінансові зобов’язання. Фінансові зобов’язання класифіку-
ються або як такі, що оцінюються за справедливою вартістю, із 
відображенням переоцінки у складі прибутку або збитку, або як 
інші фінансові зобов’язання.

Первісне визнання фінансових інструментів. Фінансові 
активи та фінансові зобов’язання первісно оцінюються за спра-
ведливою вартістю.

Основні фінансові інструменти групи включають інвестиції, 
наявні для продажу, позики, грошові кошти та їхні еквіваленти і 
короткострокові депозити. Група має також різні інші фінансові 
інструменти, такі як дебіторська та кредиторська заборгова-
ність покупців, яка виникає безпосередньо з її операцій. 

Усі операції придбання і продажу фінансових інструментів, які ви-
магають постачання протягом часового проміжку, визначеного 
нормативними актами або практикою відповідного ринку («зви-
чайні» операції придбання або продажу), відображаються на дату 
здійснення операції, на дату, на яку група приймає зобов’язання 
доставити фінансовий інструмент. Усі інші операції придбання 
і продажу визнаються на дату розрахунків, при цьому зміна 
вартості між датою прийняття зобов’язання та датою розрахунків 
не визнається для активів, які відображаються за первісною або 
амортизованою вартістю, і визнаються у складі власного капіталу 
для активів, класифікованих як наявні для продажу.

Подальша оцінка фінансових інструментів. Після первіс-
ного визнання фінансові зобов’язання, кредити та дебіторська 
заборгованість групи оцінюються за амортизованою вартістю. 
Амортизована вартість розраховується із використанням ме-
тоду ефективної відсоткової ставки та, для фінансових активів, 
визначається за вирахуванням будь-яких збитків від зменшен-
ня корисності.  Премії і дисконти, включно із первісними ви-
тратами на проведення операцій, включаються до балансової 
вартості відповідного інструменту та амортизуються на основі 
ефективної відсоткової ставки для відповідного інструменту.

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

252

253

Вважається, що номінальна вартість фінансових активів 
та зобов’язань із термінами погашення до одного року, за 
вирахуванням очікуваних кредитних коригувань, дорівнює 
їхній справедливій вартості.  Справедлива вартість фінансових 
зобов’язань оцінюється шляхом дисконтування майбутніх по-
токів грошових коштів за договорами за поточною ринковою 
відсотковою ставкою, доступною для групи для аналогічних 
фінансових інструментів. 

Прибутки та збитки, які виникають у результаті зміни спра-
ведливої вартості активів, наявних для продажу, визнаються 
безпосередньо у складі інших сукупних доходів.  Під час оцінки 
справедливої вартості фінансових інструментів група вико-
ристовує різноманітні методи і робить припущення на основі 
ринкових умов, які існують на звітну дату.

У випадку продажу або іншого вибуття активів, наявних для 
продажу, сукупний прибуток або збиток, визнаний у складі ін-
ших сукупних доходів, включається у визнання чистого прибут-
ку.  У випадку коли зменшення справедливої вартості активів, 
наявних для продажу, було визнане у складі власного капіталу 
та існують об’єктивні свідчення того, що активи знецінились, то 
збиток, визнаний у складі інших сукупних доходів, вилучається 
і включається у визначення чистого прибутку, навіть якщо не 
відбулося припинення визнання активів.

Доходи з відсотків за борговими цінними паперами, наявни-
ми для продажу, розраховуються із використанням методу 
ефективної відсоткової ставки та визнаються у консолідовано-
му звіті про прибутки або збитки.  Дивіденди за інструментами 
власного капіталу, доступними для продажу, визнаються у кон-
солідованому звіті про прибутки або збитки, коли встановлене 
право групи на отримання платежів та існує вірогідність надхо-
дження економічних вигід.  Збитки від зменшення корисності 
визнаються у консолідованому звіті про прибутки або збитки 
того періоду, у якому вони були понесені у результаті однієї або 
більше подій, які відбулися після первісного визнання інвес-
тицій, наявних для продажу.  Істотне або тривале зменшення 
справедливої вартості інструменту менше його первісної вар-
тості є показником того, що він знецінився.  Сукупний збиток 
від зменшення корисності, який визначається як різниця між 
вартістю придбання та поточною справедливою вартістю, за 
вирахуванням будь-якого збитку від зменшення корисності 
цього активу, раніше визнаного у складі консолідованого звіту 
про прибутки або збитки, вилучається із власного капіталу та 
визнається у складі консолідованого звіту про прибутки або 
збитки.

Збитки від зменшення корисності інструментів власного капіта-
лу не сторнуються у складі консолідованого звіту про прибутки 
або збитки.  Якщо, у подальшому періоді, справедлива вартість 
боргового інструмента, класифікованого як доступний для про-
дажу, збільшується і це збільшення можна об’єктивно віднести 
до події, яка відбулася після визнання збитку від зменшення 
корисності у складі консолідованого звіту про прибутки або 

збитки, то збиток від зменшення корисності сторнується у кон-
солідованому звіті про прибутки або збитки поточного періоду.

Резерв на покриття збитків від зменшення корисності кредитів 
та дебіторської заборгованості формується, коли існують об’єк-
тивні свідчення того, що група не буде здатна повернути усі 
належні суми згідно із первісними умовами. Істотні фінансові 
труднощі дебітора, вірогідність того, що дебітор може розпо-
чати процедуру банкротства або фінансову реорганізацію, а 
також невиконання зобов’язань або прострочення платежів 
вважаються показниками того, що торгова дебіторська забор-
гованість знецінилась. Сумою резерву є різниця між балан-
совою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних 
майбутніх потоків грошових коштів. Балансова вартість активу 
зменшується за рахунок використання рахунку резерву, а сума 
збитку визнається у консолідованому звіті про прибутки або 
збитки. У випадку якщо дебіторська заборгованість є безна-
дійною, вона списується за рахунок резерву для дебіторської 
заборгованості. Подальше відшкодування раніше списаних сум 
включається до складу консолідованого звіту про прибутки або 
збитки.

Припинення визнання фінансових інструментів.  Група 
припиняє визнавати фінансові активи, коли (i) активи погашені 
або права на потоки грошових коштів від активів втратили 
свою силу, або (ii) група передала усі суттєві ризики та винаго-
роди від володіння активами, або (iii) група не передала і не 
зберегла усі істотні права та винагороди від володіння, але 
втратила контроль.  Контроль зберігається, якщо контрагент не 
має практичної здатності продати актив повністю непов’язаній 
третій стороні без потреби накладання додаткових обмежень 
на операцію продажу.Фінансові зобов’язання припиняють 
визнаватись групою тоді, і тільки тоді, коли зобов’язання 
групи виконані, скасовані чи строк виконання яких закінчився.  
Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання, 
яке припинило визнаватись, та виплаченою компенсацією 
визнається у складі прибутку або збитку.

Податок на прибуток. Податок на прибуток нараховується у 
консолідованій фінансовій звітності у відповідності до україн-
ського законодавства, яке діяло або фактично діяло на звітну 
дату.  Податок на прибуток включає нарахування поточного по-
датку та відстроченого податку і визнається у консолідованому 
звіті про прибутки або збитки, якщо він не стосується операцій, 
які вже були визнані у тому самому або інших періодах у складі 
інших сукупних доходів або безпосередньо у складі власного 
капіталу.

Поточний податок є сумою, яку передбачається сплатити або 
відшкодувати у податкових органів стосовно оподатковуваних 
прибутків або збитків за поточний та попередні періоди.  Інші 
податки, крім податку на прибуток, відображаються у складі 
операційних витрат.

Відстрочений податок на прибуток нараховується із вико-
ристанням методу балансових зобов’язань на перенесені на 

майбутні періоди податкові збитки і тимчасові різниці, які 
виникають між податковими базами активів та зобов’язань і 
їхньою балансовою вартістю для цілей складання фінансової 
звітності. Згідно із виключенням щодо первісного визнання 
відстрочені податки не відображаються щодо тимчасових 
різниць на момент первісного визнання активу або зобов’я-
зання в операції, яка не є об’єднанням підприємств, якщо 
операція на момент первісного відображення не впливає ані 
на фінансовий, ані на оподатковуваний прибуток.  Відстрочені 
податкові зобов’язання не відображаються щодо тимчасових 
різниць на момент первісного визнання гудвілу та в подаль-
шому щодо гудвілу, який не відноситься на валові витрати у 
цілях оподаткування.  Залишки відстроченого податку оці-
нюються за ставками оподаткування, які діяли або фактично 
діяли на звітну дату, які, як очікується, будуть застосовуватись 
до періоду, в якому передбачається сторнування тимчасових 
різниць або реалізація перенесених на майбутні періоди по-
даткових збитків.  Відстрочені податкові активи та зобов’язан-
ня взаємно зараховуються лише в окремих компаніях групи.  
Відстрочені податкові активи щодо тимчасових різниць, які 
відносяться на валові витрати, та перенесених на майбутні 
періоди податкових збитків відображаються лише у тій мірі, в 
якій існує вірогідність отримання достатніх майбутніх оподат-
ковуваних прибутків, за рахунок яких передбачається реалізу-
вати ці вирахування.

Запаси.  Запаси відображаються за меншою з двох величин: 
первісної вартості та чистої вартості реалізації.  Первісна вар-
тість запасів включає витрати, понесені на придбання запасів, 
виробничі або конверсійні та інші витрати, понесені на дове-
дення до їхнього чинного місця розташування та стану.  Пер-
вісна вартість вироблених запасів включає відповідну частку 
виробничих накладних витрат на основі звичайної виробничої 
потужності.  Вартість запасів визначається на основі методів 
«перше надходження – перше вибуття» для всіх запасів, за ви-
ключенням природного газу, та середньозваженої вартості для 
природного газу. Чиста вартість реалізації являє собою очікува-
ну ціну реалізації під час звичайної господарської діяльності, за 
вирахуванням вартості завершення та витрат на продаж.

Торгова дебіторська заборгованість.  Торгова та інша дебі-
торська заборгованість первісно визнається за справедливою 
вартістю і у подальшому оцінюється за амортизованою вартіс-
тю із використанням методу ефективної відсоткової ставки, за 
вирахуванням резерву на знецінення.

Передплати видані та інші оборотні активи.  Передплати 
відображаються за первісною вартістю, за вирахуванням 
резерву на знецінення. Передплата класифікується як необо-
ротний актив, коли товари або послуги, які стосуються цієї 
передплати, передбачається отримати після одного року або 
коли передплата стосується активу, який сам класифікується 
як необоротний після первісного визнання.

Якщо існує ознака того, що активи, товари або послуги, які 
стосуються передплати, не будуть отримані, то балансова 

вартість передплати відповідно списується і визнається 
відповідний резерв на знеціненняу консолідованому звіті про 
прибутки або збитки.

Векселі.  Деякі операції придбання можуть погашатися про-
стими або переказними векселями, які є ринковими боргови-
ми інструментами.  Операції придбання, за якими розрахову-
ються векселями, визнаються на основі оцінки керівництвом 
справедливої вартості, яка буде визначена під час таких 
погашень.  Справедлива вартість визначається з урахуванням 
ринкової інформації, яка піддається спостереженню.

Грошові кошти та їх еквіваленти.  Грошові кошти та їх 
еквіваленти включають грошові кошти у касі, депозити на 
вимогу у банках та інші короткострокові високоліквідні ін-
вестиції із первісними термінами погашення три місяці або 
менше. Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються за 
амортизованою вартістю із використанням методу ефектив-
ної відсоткової ставки.  Обмежені у використанні залишки 
виключаються зі складу грошових коштів та їхніх еквіва-
лентів для цілей консолідованого звіту про рух грошових 
коштів.  Залишки, обмежені для обміну або використання на 
погашення зобов’язання протягом, як мінімум, дванадцяти 
місяців від звітної дати, включаються до складу інших необо-
ротних активів.

Акціонерний капітал.  Прості акції класифікуються як влас-
ний капітал.  Додаткові витрати, які безпосередньо стосуються 
випуску нових акцій, відображаються у складі власного капіта-
лу як вирахування із надходжень, за виключенням податку.

Дивіденди і обов’язковий внесок частки прибутку до дер-
жавного бюджету.  Дивіденди і обов’язковий внесок частки 
прибутку до державного бюджету визнаються як зобов’язання 
і вираховуються із власного капіталу на звітну дату лише тоді, 
коли вони оголошуються до або на звітну дату.  Інформація 
про дивіденди розкривається тоді, коли вони пропонуються 
до звітної дати або пропонуються чи оголошуються після 
звітної дати, але до затвердження консолідованої фінансової 
звітності до випуску.

Податок на додану вартість («ПДВ»).  В Україні ПДВ стя-
гується за двома ставками: 20% за операціями продажу та 
імпорту товарів у межах країни, а також робіт і послуг та 0% 
за операціями експорту товарів і надання робіт або послуг, 
які використовуються поза межами України.  Зобов’язання 
платника податків з ПДВ дорівнює загальній сумі ПДВ, зібра-
ного протягом звітного періоду, і виникає на першу з двох 
дат: постачання товарів клієнту або отримання платежу від 
клієнта.  Кредит з ПДВ являє собою суму, яку платник податків 
має право взаємно зарахувати за рахунок власного зобов’я-
зання з ПДВ протягом звітного періоду.  Права на кредит з 
ПДВ виникають після отримання рахунка-фактури з ПДВ, який 
видається на ранішу із двох дат: оплати постачальнику або 
отримання товарів. ПДВ, який стосується операцій продажу та 
придбання, визнається у консолідованому звіті про фінансо-

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

254

255

вий стан на валовій основі і розкривається окремо як актив та 
зобов’язання.  У випадку формування резерву на знецінення 
дебіторської заборгованості збиток від знецінення відобража-
ється щодо валової суми дебітора, включно з ПДВ.

Позики. Позики включають банківські позики та облігації.

Витрати на позики. Витрати на позики, які безпосередньо 
стосуються придбання, будівництва або виробництва квалі-
фікованих активів, тобто активів, які обов’язково потребують 
суттєвого періоду для підготовки їх до використання за при-
значенням чи для реалізації, додаються до первісної вартості 
цих активів до того моменту, поки вся діяльність, необхідна 
для підготовки кваліфікованого активу до його передбаченого 
використання або продажу, завершена.  Усі інші витрати на 
позики визнаються у складі прибутку або збитку у тому періо-
ді, в якому вони виникають.

Позики первісно визнаються за справедливою вартістю, за 
вирахуванням витрат, понесених на здійснення операцій.  
Позики у подальшому відображаються за амортизованою 
вартістю із використанням методу ефективної відсоткової 
ставки.  Банківські овердрафти включаються до складу позик 
у консолідованому звіті про фінансовий стан.

Торгова кредиторська заборгованість. Торгова кредитор-
ська заборгованість визнається і первісно оцінюється згідно 
з викладеною вище політикою щодо фінансових інструмен-
тів.  У подальшому інструменти із фіксованими термінами 
погашення переоцінюються за амортизованою вартістю 
із використанням методу ефективної відсоткової ставки. 
Амортизована вартість розраховується з урахуванням будь-
яких витрат на операції та будь-якого дисконту або премії на 
момент погашення.

Аванси отримані.  Аванси отримані відображаються у розмі-
рі первісно отриманих сум.  Суми отриманих авансів передба-
чається реалізувати шляхом отримання доходів від звичайної 
діяльності групи.

Резерви. Резерви визнаються, коли група має поточне 
зобов’язання (юридичне або конструктивне), яке витікає із 
обставин, внаслідок минулої події та існує вірогідність, що для 
погашення зобов’язання знадобиться вибуття ресурсів, які 
втілюють у собі економічні вигоди, і можна зробити достовір-
ну оцінку цього зобов’язання.

У випадках коли група очікує відшкодувати частину або усю 
суму резерву, наприклад, за договором страхування, то таке 
відшкодування визнається як окремий актив, тільки коли існує 
достатня впевненість у тому, що таке відшкодування буде 
отримане.

Витрати на будь-який резерв подаються у консолідованому 
звіті про прибутки або збитки, за вирахуванням будь-якого 
відшкодування.  Якщо вплив вартості грошей у часі є суттєвим, 
то резерви дисконтуються із використанням поточної ставки 

до оподаткування, яка відображає, якщо це доцільно, ризики, 
характерні для відповідного зобов’язання.  Якщо використо-
вується дисконтування, то збільшення резерву у результаті 
плину часу визнається як фінансові витрати.

Інші зобов’язання.  Інші фінансові зобов’язання первісно 
визнаються за справедливою вартістю, за вирахуванням 
понесених витрат на здійснення операцій, і у подальшому 
відображаються за амортизованою вартістю із використан-
ням методу ефективної відсоткової ставки.  Інші нефінансові 
зобов’язання оцінюються за первісною вартістю.

Умовні активи та зобов’язання. Умовні активи не визнають-
ся у консолідованій фінансовій звітності, але розкриваються у 
примітках, коли існує ймовірність надходження економічних 
вигід.

Умовні зобов’язання не визнаються у консолідованій фінан-
совій звітності, окрім випадків коли існує вірогідність вибуття 
економічних ресурсів для врегулювання зобов’язання і їхню 
суму можна достовірно визначити. Інформація про умовні 
зобов’язання розкривається, окрім випадків коли можливість 
вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, є ма-
лоймовірною. 

Визнання доходів. Доходи від реалізації оцінюються за 
справедливою вартістю компенсації отриманої або до отри-
мання та відображаються за вирахуванням податку на додану 
вартість та знижок. Доходи від реалізації товарів визнаються 
у момент постачання товарів та передачі права власності на 
них за умови виконання усіх наведених нижче умов:

•  група передала покупцю усі істотні ризики та вигоди, пов’я-

зані із володінням товарами;

•  група більше не бере участі в управлінні у тій мірі, яка 

звичайно асоціюється із правом володіння, та не здійснює 
фактичного контролю над проданими товарами;

•  сума доходів від реалізації може бути достовірно 

 визначена;

•  існує вірогідність, що економічні вигоди, пов’язані з опера-

цією, надійдуть до групи; 

•  понесені або очікувані витрати, пов’язані з операцією, 

можуть бути достовірно визначені.

Якщо товари транспортуються до визначеного місця розташу-
вання, доходи визнаються, коли товари переходять до клієнта 
у пункті призначення. 

Доходи від реалізації послуг визнаються за умови виконання 
таких умов:

•  сума доходів від реалізації може бути достовірно 

 визначена;

•  існує вірогідність, що економічні вигоди, пов’язані з опера-

цією, надійдуть до групи;

•  етап завершеності операції на звітну дату можна достовір-

но оцінити;

•  витрати на операцію та витрати на завершення операції 

можна достовірно визначити.

Подання доходів від реалізації валовою сумою чи на нет-
то-основі. Коли група діє як принципал, доходи від реалізації 
та собівартість реалізації відображаються на валовій основі.  
Якщо група продає товари або послуги як агент, доходи від 
реалізації відображаються на нетто-основі, яка являє собою 
зароблені маржу/комісії.  Чи вважається група принципалом 
або агентом в операції залежить від аналізу як юридичної 
форми, так і сутності угоди, яку укладає група. 

Ключовими індикаторами того, що група діє як агент, 
є  такими:

•  інша сторона, а не група, є основною зобов’язаною сторо-

ною за надання товарів або послуг;

•  відсутній або обмежений загальний ризик для запасів; 

•  відсутні істотні ризики та винагороди, пов’язані із реалізаці-

єю товарів або послуг;

•  прибутки від операції являють собою фіксовану суму; 

•  відсутня свобода вибору постачальників та здатність 

встановлювати ціну продажу.

Визнання витрат.  Витрати відображаються за методом 
нарахування.  Первісна вартість реалізованих товарів 
включає ціну придбання, витрати на транспортування, 
комісії, які стосуються договорів постачання, та інші відпо-
відні витрати.

Фінансові доходи та витрати.  Фінансові доходи та ви-
трати включають витрати на виплату відсотків за позика-
ми, збитки від дострокового погашення кредитів, доходи з 
відсотків за інвестованими коштами, доходи або збитки від 
випуску фінансових інструментів, використання відсотків 
за пенсійними зобов’язаннями та резервами, а також 
прибутки і збитки від курсових різниць за позиками та 
облігаціями.

Доходи з відсотків визнаються по мірі нарахування з ура-
хуванням фактичної дохідності відповідного активу.

Угоди продажу і зворотного викупу та кредитуван-
ня цінних паперів. Угоди продажу і зворотного викупу 
(угоди «репо»), які фактично забезпечують контрагенту 
прибуток кредитора, вважаються забезпеченими опера-
ціями фінансування. Цінні папери, реалізовані за такими 
угодами продажу та зворотного викупу, не припиняють 
визнаватися. Цінні папери не змінюють своєї класифікації 
у консолідованому звіті про фінансовий стан до тих пір, 
поки правонаступник не отримає право за договором 
або дорученням на продаж або повторну заставу цінних 
паперів. У цьому випадку вони змінюють класифікацію на 

дебіторську заборгованість з викупу. Відповідне зобов’я-
зання подається у складі сум заборгованості перед іншими 
банками або в складі інших запозичених коштів.

Виплати працівникам: пенсійний план із визначени-
ми внесками.  Група робить визначені єдині соціальні 
внески до Державного пенсійного фонду України стосовно 
своїх працівників.  Внески розраховуються як відсоток від 
поточної валової заробітної плати і відносяться на витра-
ти того періоду, у якому вони були понесені.  Дискреційні 
пенсії та інші виплати після виходу на пенсію включаються 
до складу витрат на оплату праці у консолідованому звіті 
про прибутки або збитки.

Виплати працівникам: пенсійний план із визначени-
ми виплатами.  Група здійснює виплати одноразових 
сум, виплати при досягненні певного віку та інші виплати, 
визначені у колективній угоді.  Зобов’язання, визнане у 
консолідованому звіті про фінансовий стан стосовно пен-
сійного плану із визначеними виплатами, є теперішньою 
вартістю зобов’язання за пенсійним планом із визначени-
ми виплатами на звітну дату.  Зобов’язання за пенсійним 
планом із визначеними виплатами розраховується щороку 
із використанням методу прогнозної кредитної одиниці.

Теперішня вартість зобов’язання за пенсійним планом із 
визначеними виплатами визначається шляхом дисконту-
вання очікуваного майбутнього вибуття грошових коштів 
із використанням відсоткових ставок за високоліквідними 
корпоративними облігаціями, деномінованими у валюті, 
у якій здійснюються виплати, і які мають терміни пога-
шення, які приблизно відповідають умовам відповідного 
пенсійного зобов’язання.

Актуарні прибутки та збитки, які виникають у результаті 
досвіду внесення коригувань та змін в актуарні припущен-
ня, відносяться до інших сукупних доходів того періоду, 
у якому вони виникають.  Витрати на вартість послуг мину-
лих періодів визнаються негайно у складі консолідованого 
звіту про прибутки та збитки.

27. ІСТОТНІ ОБЛІКОВІ ОЦІНКИ  
ТА СУДЖЕННЯ

Застосування облікової політики групи вимагає від ке-
рівництва використання професійних суджень, оцінок 
та припущень стосовно балансової вартості активів та 
зобов’язань, інформація про які не є такою очевидною у 
інших джерелах.  Оцінки та пов’язані з ними припущення 
базуються на історичному досвіді та інших факторах, які, 
на думку керівництва, вважаються доцільними у цих обста-
винах.  Фактичні результати можуть відрізнятися від таких 
оцінок.

Оцінки та відповідні припущення переглядаються на 
постійній основі.  Результати переглядів облікових оцінок 

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

256

257

визнаються у тому періоді, в якому здійснюється такий 
перегляд, якщо результат перегляду впливає лише на цей 
період або у періоді перегляду та майбутніх періодах, якщо 
результат перегляду впливає на поточний та майбутній 
періоди.

Істотні професійні судження під час застосування об-
лікової політики.  Нижче наведені істотні судження, крім 
тих для яких вимагається здійснення оцінок, які зробило 
керівництво у процесі застосування облікової політики 
групи і які мають найістотніший вплив на суми, визнані у 
консолідованій фінансовій звітності.

Інвестиція у ПАТ «Укрнафта».  Група володіє пакетом у 
розмірі 50% + 1 акція прав голосу у ПАТ «Укрнафта».  Решта 
знаходиться у власності обмеженої кількості інвесторів.  У 
березні 2015 року згідно із Законом України «Про акціонер-
ні товариства» кворум для проведення загальних зборів 
акціонерів було знижено від 60% + 1 акція до 50% + 1 акція.  
Після цих змін та заміни Наглядової ради у ПАТ «Укрнафта» 
у липні 2015 року Компанія відновила контроль над ПАТ 
«Укрнафта» із 22 липня 2015 року.  Відповідно, інвестиція у 
ПАТ «Укрнафта» обліковується як інвестиція у дочірнє під-
приємство, починаючи із цієї дати (Примітка 22).  Компанія 
розглядає цю зміну як операцію об’єднання підприємств і, 
відповідно, застосувала метод придбання.

Основні джерела невизначеності оцінок.  Нижче наве-
дені основні припущення стосовно майбутнього та інші 
основні джерела невизначеності оцінок на кінець звітного 
періоду, щодо яких існує значний ризик того, що вони ста-
нуть причиною суттєвих коригувань балансової вартості 
активів та зобов’язань протягом наступного фінансового 
року.

Зобов’язання із виплат працівникам.  Група оцінює 
зобов’язання за виплатами після виходу на пенсію та 
іншими виплатами працівникам із використанням методу 
прогнозної кредитної одиниці на основі актуарних при-
пущень, які відображають найкращі оцінки керівництва 
щодо змінних величин, які визначають кінцеву вартість 
виплат після виходу на пенсію та інших виплат працівни-
кам.  Теперішня вартість пенсійних зобов’язань залежить 
від цілої низки факторів, які визначаються на актуарній 
основі із використанням низки припущень.  Основні 
припущення, які використовуються під час визначення 
чистої вартості (доходів) для пенсій, включають ставку 
дисконтування та очікуване збільшення рівня заробітної 
плати.  Будь-які зміни у цих припущеннях вплинуть на 
балансову вартість пенсійних зобов’язань.  Оскільки не 
існує довгострокових, високоліквідних корпоративних або 
облігацій внутрішньої державної позики, випущених у 
гривнях, необхідні істотні професійні судження для оцінки 
відповідної ставки дисконтування.  Основні припущення 
подано у Примітці 15.

Визнання відстрочених податкових активів. Відстроче-
ний податковий актив, визнаний у консолідованому звіті 
про фінансовий стан, являє собою податок на прибуток до 
відшкодування шляхом майбутніх вирахувань із оподатко-
вуваного прибутку.  Відстрочені податкові активи відобра-
жаються у тій мірі, в якій вірогідна реалізація відповідної 
податкової вигоди.  Під час визначення майбутнього 
оподатковуваного прибутку та суми податкових вигід, які 
вірогідно отримати у майбутньому, керівництво робить 
професійні судження та застосовує оцінки на основі істо-
ричного оподатковуваного прибутку та очікувань щодо 
майбутніх доходів, які, як передбачається, будуть достатні-
ми за відповідних обставин.

Податкове законодавство.  Українське податкове, валют-
не і митне законодавство продовжує розвиватися.  Спірні 
нормативні акти стають причиною різних тлумачень.  На 
думку керівництва, його тлумачення є належними і надій-
ними, але немає гарантій того, що вони не стануть причи-
ною претензій з боку податкових органів (Примітка 21).

Витрати на виведення об’єктів з експлуатації.  Резерв 
на виведення активів з експлуатації являє собою теперіш-
ню вартість витрат на виведення нафтогазових об’єктів з 
експлуатації, яку очікується понести у майбутньому (При-
мітка 15).  Ці резерви були визнані на основі внутрішніх 
оцінок групи. 

Основні оцінки включають майбутні ринкові ціни на 
необхідні витрати із виведення об’єктів з експлуатації і 
базуються на ринкових умовах та факторах.  Додаткова 
невизначеність стосується строків витрат на виведення 
об’єктів з експлуатації, які залежать від виснаження родо-
вищ, майбутніх цін на нафту і газ і, як результат, очікувано-
го моменту у часі, коли не очікується отримання майбутніх 
економічних вигід у виробництві.

Зміни цих оцінок можуть призвести до суттєвих змін у ре-
зервах, визнаних у консолідованому звіті про фінансовий 
стан.

Знос і виснаження нафтогазових активів.  Нафтога-
зові активи виснажуються із використанням методу суми 
одиниць продукції.  Вартість експлуатаційних свердловин 
амортизується протягом існування підтверджених розро-
блених запасів.  Витрати на отримання ліцензії, будівниц-
тво об’єктів загального призначення та майбутнє виведен-
ня з експлуатації амортизуються протягом усього періоду 
існування загальних доведених запасів.  Зміни в оцінках 
стосовно обсягів виробництва, підтверджених розробле-
них запасів та загальних доведених запасів у сторону 
зменшення або збільшення можуть призвести до зміни 
обліку реалізації відповідних активів.  Зменшення доведе-
них розвіданих запасів у результаті майбутніх перевірок 
та виробництва призведе до збільшення витрат на знос, 
виснаження та амортизацію.

Зменшення корисності основних засобів. Керівництво 
переглядає балансову вартість активів для визначення, 
чи не існують будь-які ознаки зменшення корисності.  
Останній перегляд був здійснений протягом переоцінки 
основних засобів, проведеної станом на 31 грудня 2015 
року (Примітка 6).

Під час оцінки загального зменшення корисності активи, 
які не генерують окремих потоків грошових коштів, вклю-
чаються до відповідних одиниць, які генерують грошові 
кошти.  Оцінки на предмет того, чи існують показники 
потенційного зменшення корисності, базуються на різно-
манітних припущеннях, включно з ринковими умовами, 
реалізацією активів та здатністю використати актив для 
альтернативних цілей.  Якщо існують ознаки зменшення 
корисності, група здійснює оцінку суми відшкодування 
(більшої з двох величин: справедливої вартості, за вира-
хуванням витрат на продаж, та вартості під час викори-
стання), порівнює її з балансовою вартістю і відображає 
зменшення корисності у тій мірі, в якій балансова вартість 
перевищує суму відшкодування.  Вартість під час викори-
стання базується на очікуваних майбутніх потоках грошо-
вих коштів, які дисконтуються до їхньої теперішньої варто-
сті. Очікувані майбутні потоки грошових коштів вимагають 
від керівництва зробити низку припущень, включно із 
попитом споживачів, виробничими потужностями, майбут-
німи темпами зростання та відповідною ставкою дискон-
тування. Будь-яка зміна цих оцінок може призвести до 
зменшення корисності у майбутніх періодах. 

Група не виявила індикаторів загального зменшення ко-
рисності станом на 31 грудня 2015 року.

Строки корисного використання інших основних засо-
бів.  Основні засоби групи, за виключенням нафтогазових 
активів, амортизуються із використанням прямолінійного 
методу протягом очікуваних строків їхнього корисного 
використання, які базуються на бізнес-планах керівництва 
та операційних оцінках.

Фактори, які можуть вплинути на оцінку строків корисного 
використання активів та їхньої залишкової вартості, вклю-
чають таке:

•  зміни у технологіях;

•  зміни у технологіях технічного обслуговування;

•  зміни регуляторних актів та законодавства;  

•  непередбачені проблеми з експлуатацією.

Будь-який із вищезазначених факторів може вплинути на 
знос основних засобів у майбутньому та їхню балансову 
і залишкову вартість. Група переглядає очікувані стро-
ки корисного використання основних засобів на кінець 
кожного річного звітного періоду.  Перегляд базується на 
поточному стані активів та очікуваному періоді, протягом 

якого вони продовжуватимуть приносити економічні виго-
ди для групи.  Будь-які зміни очікуваних строків корисного 
використання або залишкової вартості відображаються на 
перспективній основі від дати зміни.  Останній перегляд 
строків корисного використання здійснювався протягом 
переоцінки основних засобів станом на 31 грудня 2015 
року (Примітка 6).

Знецінення торгової дебіторської заборгованості. 
Керівництво оцінює вірогідність знецінення торгової 
дебіторської заборгованості на основі аналізу окремих 
рахунків. Фактори, які беруться до уваги, включають аналіз 
погашення торгової дебіторської заборгованості у порів-
нянні із історією виплат, кредитними умовами, наданими 
клієнтам, та доступною ринковою інформацією щодо 
здатності контрагента здійснити оплату.  У випадку якщо 
фактичне відшкодування буде меншим за оцінки керів-
ництва, група може бути змушена відобразити додаткові 
витрати на знецінення.

Оцінка запасів. Запаси відображаються за меншою з двох 
величин: первісної вартості або чистої вартості реаліза-
ції. Під час оцінки чистої вартості реалізації своїх запасів 
керівництво базує свої оцінки на різних припущеннях, 
включно з поточними ринковими цінами.

На кожну звітну дату група здійснює оцінку своїх запасів 
на предмет надлишкової кількості та старіння і, у випадку 
необхідності, відображає резерв на зменшення запасів 
стосовно застарілих та неходових товарів. Цей резерв 
вимагає використання припущень стосовно майбутнього 
використання запасів. Ці припущення базуються на ін-
формації про віковий аналіз запасів та прогнозний попит. 
Будь-які зміни в оцінках можуть вплинути на суму резервів 
на запаси, які можуть знадобитися.

28. ПРИЙНЯТТЯ 
ДО ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ 
АБО ПЕРЕГЛЯНУТИХ СТАНДАРТІВ 
ТА ТЛУМАЧЕНЬ

Прийняття до застосування нових і переглянутих Міжна-
родних стандартів фінансової звітності.

Такі стандарти були вперше прийняті до застосування 
групою за фінансовий рік, який починається на або після 
1 січня 2015 року:

•  поправки до МСБО 19 «Виплати працівникам» – Пенсій-

ні плани із визначеними виплатами: внески працівни-
ків;

•  щорічні вдосконалення МСФЗ за період 2010-2012 років;

•  щорічні вдосконалення МСФЗ за період 2011-2013 років.