содержание   ..  1  2  3  4  5  6  7  8 

5. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН МАЙДАНЧИКА І ВИСОТНА СХЕМА ОЧИСНИХ СПОРУД

5.1. КОМПОНОВКА ТА БЛАГОУСТРІЙ МАЙДАНЧИКА ОЧИСНИХ СПОРУД.

Очисні споруди що проектуються, повинні розміщатися у межах території, план якої прикладається до завдання на курсовий проект. Генплан очисної станції необхідно виконати у масштабі 1:500. В окремих випадках при великій продуктивності станції можливе прийняття масштабу 1:1000.

На генплан наносять очисні і допоміжні споруди, лотки та трубопроводи різного призначення, а також дороги, огорожу, зони озеленення та ін.

Розташування очисних споруд у плані повинно забезпечити самопливний рух стічних вод при мінімальному об’ємі земляних робіт і по найкоротшим відстаням між спорудами. Споруди повинні розміщатися по природному похилу місцевості.

Одночасно з проектуванням генерального плану майданчика слід розрахувати профілі руху води та мулу (профілі “по воді” та “по мулу”), що дозволить, враховуючи висотне розташування окремих споруд, правильно розмістити їх у плані, встановити розміри виїмок і насипів та максимально використати можливості рельєфу місцевості.

Слід прагнути до симетричного розміщення споруд і скорочення шляхів руху води та осадів. Раціональне використання території досягається при умові, що основні споруди вписуються у квадрат чи близький до нього прямокутник.

Розміщення споруд, лотків та трубопроводів повинне забезпечувати автоматичний розподіл води між окремими спорудами. Для рівномірного розподілу рідини по спорудам, окрім їх симетричного розташування, використовуються розподільні чаші чи камери, аеровані канали чи інші пристрої. Розподільні чаші чи камери обов’язкові перед відстійниками та метантенками з безперервним завантаженням. Перед аеротенками як розподільний пристрій слід використовувати аеровані канали.

Споруди повинні розміщуватися як можливо ближче одна до одної для скорочення довжини комунікацій та площі, яку займає територія очисних споруд. Слід розглядати можливі варіанти об’єднання споруд (блокування), наприклад, об’єднання попередніх аераторів з первинними відстійниками; первинних відстійників, аеротенків та вторинних відстійників тощо.

При проектуванні плану необхідно врахувати ширину проекції насипів та виїмок, що виконуються у залежності від виду грунту з похилом від 1:1 до 1:1,5. Потрібно передбачити також проходи та проїзди між спорудами та краями насипів та виїмок. Компоновка споруд повинна забезпечити можливості будівництва по чергам і розширення станції у випадку збільшення припливу стічних вод. Необхідно передбачити на генплані станції резервні території для розширення окремих споруд і не слід розміщати на цих територіях капітальні споруди, будівлі та комунікації.

У складі очисних споруд повинні бути передбачені пристрої для виключення із роботи, спорожнення та промивки споруд і трубопроводів при їх ремонті, очистці і т.д., а також трубопроводи  або лотки для аварійного скидання стічної рідини перед і після споруд механічної очистки.

Розриви між окремими спорудами у плані при розміщенні їх на одній площині з відносно спокійним похилом попередньо можуть намічатися наступними:

- між групами однойменних споруд - 2¸3м;

- між групами різнойменних споруд (з невеликими перепадами між ними) - 5¸10м;

- між спорудами та муловими майданчиками - 25¸30м.

Газгольдери (при місткості кожного менше 1000м³) повинні розміщатися на відстані: 15м від внутрішньо майданчикових доріг; 20м від виробничих та підсобних будівель; 35м від складів палива; 65м від житлових та громадських будівель, базисних складів палива і від джерел відкритого вогню. Розрив між сусідніми газгольдерами приймається рівним півсумі їх діаметрів.

Слід враховувати, що для правильної роботи водомірних лотків Паршаля ділянка каналу на відстані 15м вище місця встановлення лотка повинна бути прямолінійною у плані.

Всі будівлі і споруди повинні бути забезпечені під”їздними та пішохідними доріжками. Ширина доріг на очисних спорудах приймається разом з шириною проїзжої частини не менше 3,5м при загальній ширині з обочинами 5,5м. Розміри майданчиків, що забезпечують розворот автомашин, повинні призначатися не менше 12´12м; заокруглення при сполученні доріг повинні бути не менше 8м, рахуючи по внутрішньому радіусу.

Окрім основних виробничих споруд на території станції розміщуються допоміжні та обслуговуючі об’єкти: котельна, майстерні, насосні, повітродувна, трансформаторні підстанції, склад хлору, прохідна, адміністративний корпус, лабораторії та ін. Склад, кількість та площі обслуговуючих приміщень встановлюються у залежності від продуктивності очисної станції та інших факторів [2,3]. Доцільно блокувати споруди, наприклад, насосні станції з хлораторною та повітродувною станцією, гараж з майстерньою та складами і т.д. Допоміжні споруди слід розміщувати по можливості в одному блоці.

При розміщенні допоміжних споруд у плані слід враховувати, що котельну зручно розмістити у центрі зони обслуговування теплоспоживачів, але не ближче 25м від метантенків. Склад хлору повинен розміщуватися з урахуванням максимальних розривів між ним і найближчими будівлями: від адміністративних та побутових будівель очисної станції не ближче 100м; від виробничих будівель, в котрих постійно знаходиться обслуговуючий персонал, - 50м; від виробничих будівель і споруд, в котрих обслуговуючий персонал буває періодично - 30м.

На межі майданчика очисних споруд слід передбачити посадку зеленої захисної зони смугою 5-10м, а на самому майданчику - озелення доріг на всіх вільних територіях.

Територія очисних споруд повинна бути загороджена огорожею висотою не менше 1,2м. Окрім цього, окремі споруди повинні бути загороджені у відповідності до правил техніки безпеки [16].

5.2. СХЕМА ВИСОТНОГО РОЗМІЩЕННЯ ОЧИСНИХ СПОРУД.

Для визначення взаємного висотного розташування окремих споруд очисної станції складаються профілі руху води та мулу. Одночасно визначаються розміри каналів та трубопроводів, що зв’язують ці споруди.

Для складання профілю “по воді” шлях руху її по комунікаціям та спорудам розбивається на розрахункові ділянки по ознаці постійної витрати. Для побудови профілю вибирається найбільш довгий шлях руху води. Довжина кожної ділянки (у метрах) визначається по генплану очисних споруд.

Отримані таким чином довжини розрахункових ділянок служать основою для побудови профілю, горизонтальний масштаб котрого приймається однаковим з масштабом генплану, а вертикальний - 1:100.

При побудові профілю руху води необхідно враховувати слідуюче.

На мережі каналів та трубопроводів, що зв’язує окремі споруди очисної станції, є диктуючі точки, до яких відносяться розподільні чаші та камери з незатопленими водозливами; збірні водозливи первинних та вторинних відстійників; вимірювачі витрати води, діючі по принципу незатоплених водозливів; водозливи стабілізатори швидкості води у піскоуловлювачах; зрощувальні системи біологічних фільтрів; вільні перепади між спорудами, що утворюються при крутому рельєфі місцевості тощо. У кожній диктуючій точці приймається запас на вільний вилив, рівний 10-15см і більше при пропусканні розрахункової витрати стічних вод.

Гідравлічні втрати у системах каналів та трубопроводів доцільно визначати проти течії рідини, починаючи з визначення напору в диктуючій точці.

При визначенні висотного розміщення основних споруд слід звернути увагу на те, щоб вони опирались на природній грунт. На підсипці дозволяється розміщати решітки та піскоуловлювачі.

Слід прагнути до того, щоб об’єми насипів та виїмок збігались. Це забезпечує скорочення робіт по транспортуванню грунту. З цією ж метою споруди, що мають велику висоту (вертикальні відстійники, двохярусні відстійники та ін.), доцільно розміщувати наполовину вище рівня землі.

Для визначення висотного розміщення основних споруд ураховують розрахункові втрати напору у кожному з них, у каналах та трубопроводах по ходу руху стічних вод, мулу осадів. Втрати напору в окремих спорудах станції допускається приймати без спеціального розрахунку ([1], стор.437, [3,8]).

Визначення розмірів каналів і трубопроводів та гідравлічних втрат в них проводиться по максимальній секундній витраті стічних вод з коефіцієнтом 1,4 (СНиП 2.04.03-85, п.6.14). Швидкості потоку рекомендується приймати у межах (м/с): для початкової стічної води - 0,9¸1,0; для води, що пройшла піскоуловлювач - 0,7¸1,0; для освітленої води - 0,6¸1,0; для очищеної води - 0,5¸1,0.

При розрахунку відкритих каналів рекомендується приймати відношення глибини потоку до ширини каналу - 0,5¸0,75; запас від горизонту води до бортів каналу - 0,2¸0,3м при його ширині до 1м і 0,3¸0,4м при ширині більше 1м.

Гідравлічний розрахунок каналів та трубопроводів слід проводити по таблицям для розрахунку каналізаційних мереж [15,17].

При проектуванні самопливних прямокутних каналів необхідно дотримуватися слідуючих рекомендацій.

На ділянках, що підводять воду до споруд, швидкості повинні залишатися постійними чи трохи зменшуватись по мірі зменшення витрати. Наповнення бажано зберігати більш чи менш постійними або зменшиними по течії рідини за рахунок втрат на місцеві спори. Перерізи каналів повинні змінюватись по можливості зменшенням їх ширини. На відвідних ділянках швидкості по течії повинні зростати чи залишатися постійними. По мірі збільшення витрат води перерізи відвідних каналів збільшуються як по глибині, так і по ширині.

При гідравлічному розрахунку комунікацій важливо правильно встановити втрати напору на місцеві опори. Значення коефіцієнтів місцевих опорів і розрахункові формули приводяться у різних довідних виданнях по гідравліці.

При самопливному надходженні стічних вод на майданчик очисних споруд і відомій відмітці рівня води у підвідному колекторі побудову профілю руху води доцільно проводити у напрямку руху води, поступово знижуючи рівень води на величину втрат напору на кожній розрахунковій ділянці.

При подачі води на очисні споруди по напірному трубопроводу і в випадках, коли при самопливному надходженні води перепад між відміткою води у колекторі та максимальним рівнем води у річці невеликий, побудову профілю слід розпочинати від випуску стічних вод у напрямі, протилежному руху стічних вод. У всіх випадках необхідно, щоб витікання води із оголовка випуску відбувалося з напором не менше 1,5-2,0м.

При недостатній різниці відміток рівнів води у підвідному колекторі та в річці необхідно передбачити будівництво головної насосної станції на майданчику очисних споруд або в безпосередній близькості від нього.

Під профілем “по воді” розміщують таблицю основних даних у відповідності до ГОСТ 21.604-82.

Профіль “по мулу” повинен відображати висотну схему руху осаду від первинних відстійників до мулової насосної станції, далі до метантенків і від метантенків до мулових майданчиків. Від мулових майданчиків повинен бути побудований профіль трубопроводу дренажних вод до скиду їх у приймальну камеру очисних споруд. Як і при побудові профілю “по воді”, шлях руху вибирається найдовшим. Під профілем “по мулу” розміщають таку ж таблицю основних даних, як і під профілем “по воді”.

Слід намагатися, щоб зброжений осад на мулові майданчики надходив самопливом, для чого метантенки встановлюють так, щоб різниця відміток рівня осаду у метантенку і рівня осаду у розподільному лотку найбільш віддаленого мулового майданчика (чи найвище розміщеного) дорівнювала всім гідравлічним втратам на шляху руху осаду плюс вільний напір на вилив 1,0м. Втрати напору у комунікаціях метантенка припускається приймати орієнтовно рівними 2м.

Мінімальний діаметр напірних мулопроводів слід приймати рівним 150мм. Мінімальні розміри мулових лотків приймають: на малих очисних станціях 250´250мм, на середніх і великих 300´300 та 400´400мм. Нормальний режим роботи відкритих лотків забезпечується при похилах не менше 0,01.

Найменші розрахункові швидкості руху сирих та зброжених осадів, а також згущеного активного мулу у напірних мулопроводах слід приймати по СНиП 2.04.03-85, табл.17.

При побудові профілю руху надлишкового мулу від вторинних відстійників до метантенків слід розмістити мулозгущувачі, щоб мулова вода із них могла надходити у канал перед аеротенками самопливом. Згущений надлишковий активний мул насосною станцією повинен передаватися по напірному трубопроводу у розподільну камеру метантенків.

При інших технологічних схемах обробки осадів на очисній станції профіль “по мулу” складається аналогічним чином у напрямку руху осадів.

содержание   ..  1  2  3  4  5  6  7  8