РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО БИБОРУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ВОД

Технологічна схема і склад очисних споруд що проектуються, призначається в залежності від необхідного ступеню очистки, витрат стічних вод та місцевих умов (характеру ґрунтів, рельєфу майданчика та інше.). При виборі складу очисних споруд необхідно пам’ятати, що технологічна схема очищення стічних вод повинна включати споруди механічного і біологічного очищення, а також споруди по знезаражуванню очищених стічних вод і по обробці осаду. Обробка осаду повинна включати споруди по стабілізації і зневоднюванню. У необхідних випадках після біологічного очищення можуть проектуватися і споруди доочищення.

При відповідному обґрунтуванні та по узгодженню з керівником курсового проектування склад і типи споруд можуть уточнятися і переглядатися.

При виборі і обґрунтуванні технологічної схеми очистки стічних вод і складу очисних споруд рекомендується керуватися наступними основними положеннями.

В складі очисних споруд механічного очищення повинні передбачатися решітки, піскоуловлювачі та споруди первинного відстоювання. Передбачаються решітки з прозорами не більш 16мм або решітки-дробарки. На очисних станціях з механізованими решітками установлюються дробарки для подрібнення покидьків або шнекові преси для попереднього зневоднення і далі транспортування їх у спеціальні контейнери. Роздроблені у дробарках покидьки допускається спрямовувати в стічну воду до решіток, а також перекачувати в метантенки. При безпосередньому перекачуванні роздрібних покидьків в метантенки як рідину, що подається до дробарки, слід використовувати згущений надлишковий активний мул. Роздроблені покидьки допускається спрямовувати в мулопровід від первинних відстійників.

Піскоуловлювачі повинні передбачатися у всіх випадках при продуктивності станції більше 100 м³/доб. Тип піскоуловлювача необхідно вибрати з урахуванням продуктивності очисної станції та відповідних рекомендацій [1-3,7,8].

Для виділення осаду з піскоуловлювачів можуть застосовуватися гідроелеватори, ерліфти, піскові насоси або спеціальні механізми (норії, шнеки та інші.). Робочою рідиною для гідроелеваторів використовується освітлена вода після первинних відстійників. При використанні гідромеханічної системи змиву осаду в аерованих та горизонтальних піскоуловлювачах як робоча рідина може бути також використана вода, освітлена в первинних відстійниках.

Для підсушування піску, що виділяється з піскоуловлювачів, слід передбачити піскові майданчики або піскові бункери, пристосовані для наступного навантаження в автомашини. Воду від піскових майданчиків та бункерів слід спрямовувати в канал перед піскоуловлювачами або в резервуар насосної станції очисних споруд з наступним перекачуванням в приймальну камеру очисних споруд.

Вибір типу первинних відстійників слід робити з урахуванням продуктивності очисної станції: до 20000м³/доб – вертикальні, понад 15000м³/доб – горизонтальні, понад 20000м³/доб – радіальні та з обертовими розподільними пристроями, до 30000м³/доб – освітлювачі-перегнивачі, до 10000м³/доб – двохярусні відстійники. При цьому необхідно враховувати місцеві умови (характеристика ґрунту, рівень ґрунтових вод, тощо).

При необхідності знизити вміст забруднень в освітлених водах понад тим, що здатні забезпечити первинні відстійники необхідно передбачати споруди, які інтенсифікують роботу первинних відстійникі. Рекомендується використовувати споруди для попередньої аерації, біокоагулятори, преаератори та освітлювачі з природною аерацією.

Попередні аератори можуть передбачатися перед первинними відстійниками усіх типів у вигляді окремих споруд, а біокоагулятори та освітлювачі – у вигляді споруд, суміщених з вертикальними та радіальними відстійниками. Попередні аератори слід використовувати на очисних станціях як з аеротенками, так і з біологічними фільтрами.

Замість первинних відстійників з попередніми аераторами можуть бути використані флотаційні біокоагулятори [9].

Краплинні біофільтри проектуються для повної біологічної очистки стічної рідини до БПК_повн =15 мг/л при продуктивності станції очистки не більше 1000 м³/доб.

Високо навантажені біологічні фільтри проектуються на повну та часткову очистку і використовуються для очисних станцій продуктивністю до 50000м³/доб. При відповідному обґрунтуванні допускається використання їх і для очисних станцій з більшим розрахунковими витратами. В несприятливих кліматичних умовах і при необхідності деякого додаткового поліпшення якості очистки стічних вод можливе використання двохступінчастих біофільтрів [11].

Використання біологічних фільтрів потребує значного перепаду (до 6м) відміток рівнів води в первинних і вторинних відстійниках, тому очисні станції з біофільтрами доцільно розміщати на майданчиках з великими похилами поверхні землі до (0,02). Остільки вторинні відстійники після біофільтрів виявляються звично повністю заглибленими в грунт, схеми споруд з біофільтрами можуть виявитися неекономічними при розміщені споруд на майданчиках з високим рівнем ґрунтових вод.

Аеротенки різних типів можуть використовуватись при повній (БПК_повн=15¸20мг/л) та частковій біологічній очистці стічних вод. При виборі типу аеротенка перевагу слід віддавати сучасним конструкціям [9], тим, які в найбільшому ступені відповідають конкретним умовам.

Вибір типу вторинних відстійників проводиться аналогічно до вибору первинних відстійників в залежності від продуктивності станцій та місцевих умов (при виборі слід ураховувати прийняття однотипних будівельних конструкцій). При використанні високопродуктивних аеротенків замість вторинних відстійників доцільно застосувати флотаційні муловідкремлювачі [9,10].

Знезаражування стічних вод рідким хлором чи гіпохлоритом натрію повинно передбачатись на станціях повної та неповної біологічної очистки. Для змішування стічної води з хлором можуть бути використані змішувачі будь-якого типу. Контактні резервуари слід проектувати як первинні відстійники без скребків. Можливе також використання контактних резервуарів інших конструкцій [1,3].

Очищені стічні води після знезаражування відводяться до місця випуску по закритому трубопроводу або відкритому каналу. Тип випуску стічних вод у водоймище враховується при визначенні коефіцієнта змішування (див. розділ 2). На даному етапі проектування слід уточнити конструктивні параметри та місце розміщення випуску.

У тих випадках, коли необхідні концентрації завислих речовин і БПК_повн очищених стічних вод виявляються меншими 15мг/л і не можуть бути досягнуті звичайними методами біологічної очистки, необхідно передбачити доочищення біологічно очищених стічних вод у біологічних ставках, на табілінераці або фільтрах з зернистим завантаженням, а також у табілінерац з волокнистим завантаженням і з використанням фізико-хімічних та інших методів [1-3,12].

При концентрації завислих речовин у біологічно очищених стічних водах 15-20мг/л (після вторинних відстійників) зниження концентрацій забруднень слід приймати: на мікрофільтрах – по завислим речовинам 50-60%, по БПК_повн 25-30%, на фільтрах – по завислим речовинам 45-80%, по БПК_повн 35-70%. В біологічних ставках БПК_повн знижується до 4‑6мг/л, в біореакторах з волокнистим завантаженням БПК_повн і концентрація завислих речовин знижується до 3-5 мг/л Використовуючи фізико-хімічні методи, можна забезпечити зниження БПК_повн стічних вод до 2-3 мг/л і концентрацій завислих речовин до 2мг/л.

Для стабілізації осадів з первинних відстійників, надлишкового активного мулу та біологічної плівки можуть використовуватися метантенки з мезофільним або термофільним режимом анаеробного зброджування, а також аеробні стабілізатори.

Для наступної обробки осаду, забродженого у мезофільних умовах, можуть використовуватись: сушіння на мулових майданчиках і наступне компостування; механічне зневоднення на вакуум-фільтрах, центрифугах та фільтрпресах, термічне сушіння, спалювання. Для осаду, забродженого у термофільних умовах, можливе використання тих же засобів обробки.

Можливе використання механічного зневоднення для обробки сирого осаду та надлишкового активного мулу [13]. У випадку утилізації зневоднених сирих осадів та активного мулу необхідно передбачити їх дегельмінтизацію [3,13].

На очисних станціях з аеротенками необхідні споруди для згущення надлишкового активного мулу. Для згущення мулів можуть використовуватися спеціальні споруди типу вертикальних або радіальних відстійників [1-3, 9-10]. Доцільно використовувати також флотаційні мулозгущувачі [3,9,10].

Транспортування сирого осаду з первинних відстійників проводиться, як правило, під гідростатичним напором до насосної станції первинних відстійників, а звідти по напірному трубопроводу у розподільну камеру метантенків. Заброджений осад самопливом чи за допомогою насосної станції направляється на мулові майданчики чи на цех механічного зневоднення. Дренажні стічні води з мулових майданчиків слід перекачувати у голову очисних споруд (приймальну камеру).

Надлишковий активний мул може подаватися в мулозгущувачі з трубопроводу циркуляційного активного мулу. Мулова вода з мулозгущувачів звичайно самопливом направляється в канал перед аеротенками або в голову очисних споруд. Для допомоги у розробки технологічної схеми очищення стічних вод можна використовувати навчальну та технічну літературу [1,3,8,18]

Прийнята технологічна схема очистки стічних вод і обробки осадів повинна бути затверджена керівником проекту, описана у пояснювальній записці з її обґрунтуванням і показом типу використаних споруд.

содержание .. 1 2 3 4 5 6 7 8