содержание   ..  63  64  65   ..

Областные госадминистрации как субъекты административного права Украины Обласні державні адміністрації як суб’єкти адміністративного права Вступ..................................................................................................................................……….. 2 1. Поняття, призначення та принципи діяльності обласної державної адміністрації..... 4 2. Види повноваженнь обласної державної адміністрації. Характеристика повноваженнь обласної державної адміністрації у сфері забезпечення законності, прав і свобод громадян.................................................................. 9 3. Відносини обласної державної адміністрації з органами місцевого самоврядування. 14 Висновки......................................................................................................................................... 19 Перелік використаної літератури та нормативних джерел.................................................. 20 Вступ Насамперед, лише зауважимо, що становлення суверенної незалежної України та швидка зміна політичних, соціально-економічних умов розвитку держави і суспільства - все це обумовлює, не тільки перманентний, а й інтенсивний правотворчий процес, у тому числі і в області адміністративного законодавства. Наприклад, введення в дію Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-14 від 09 квітня 1999р., спричинило за собою відміну чотирьох попередніх Указів Президента у цієї сфері (у тому числі Указ № 760/95 від 21.08.1995р.). У свою чергу, останні зміни до вищеназваного Закону були затверджені Рішенням Конституційного Суду лише 4 грудня 2001р. Тепер до головного. Учбовою метою даної роботи є розкриття теми “обласних державних адміністрацій як суб’єктів адміністративного права”. Тому, спочатку, слід визначитись з деякими базовими термінами, предметом та об’єктом дослідження. Варто зауважити, що адміністративне право - це самостійна галузь правової системи України. Галузі права відрізняються друг від друга по предмету і методу правового регулювання. Зокрема, цивільному праву властиве регулювання цивільних правовідносин (майнових і зв'язаних з ними особистих немайнових прав), карному праву - регулювання відносин, зв'язаних зі злочином і покаранням. Конституційне право, як провідна га­лузь, “закріплює основні принципи організації та функціонування виконавчої влади, місце її суб'єктів у державному механізмі, правові основи їх фор­мування і взаємовідносин з суб'єктами інших гілок єдиної державної влади; права і свободи людини і громадянина, значна частина яких практично реалізується у сфері дер­жавного управління. Отже, норми конституційного права є основою для вироблення адміністративно-правових норм. Адміністративне право їх деталізує і конкретизує. При цьому воно визначає правовий механізм реалізації прав і свобод громадян, компетенцію різних ланок системи ви­конавчої влади; адміністративно-правовий статус конкрет­них учасників управлінських відносин і адміністративно-правові засоби їх захисту; форми і методи державно-управ­лінської діяльності, основи її галузевої і міжгалузевої, регіональної і місцевої організації тощо”1. “Сам термін "адміністративне" у перекладі з латинської означає "управління". Тому словосполучення "адміністра­тивне право" цілком закономірно можна трактувати як "управлінське право"1. Іншими словами, адміністративне право це – “регулятор суспільних відносин, що складаються у сфері публічного (державного) управління”. У широкому значенні термін “управління”, як “діяльність по керівництву або впливу”, включає такі компоненти: суб’єкт, об’єкт, керуючий вплив, зворотні зв’язки. Сутністю управління є вплив суб’єкта на об’єкт, зміна об’єкта по уявленню суб’єкта (зміна поведінки об’єкта, яка вигідна суб’єкту). “Суб'єкти управління через волю вплива­ють на поведінку, а через поведінку — на суспільні відно­сини та соціальні процеси. Звідси випливає, що управлін­ня є способом (формою) реалізації (прояву) влади”1. У даному випадку “суб’єктом адміністративного права” виступає “обласна державна адміністрація”. Її поняття, призначення, та принципи діяльності будуть складати предмет дослідження цієї курсової роботи, а об’єктом дослідження стануть ті самі соціальні (суспільні) відносини які підлягають регулюванню. У самому широкому розумінні, “обласна державна адміністрація” здійснює виконавчу владу у відповідній територіальній одиниці (області) України. “Виконавча влада”, яка є органічною складовою соціаль­ної влади, водночас має перелік певних специфічних ознак, таких як: виконавчо-роз­порядчий характер; підзаконність; масштабність і уні­версальність; ієрархічність; безпосередньо організую­чий характер. “Масштаби функціонування виконавчої влади є най­більшими у державі. До сфери її безпосереднього відання належать величезні правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні та інші ресурси. Вико­навча влада спирається на значні території та контингенти людей, збройні сили, спеціалізовані примусові установи тощо. Іншими словами, у ній сконцентрована фактична державна міць”1. Так як виконавчою владою охоплюється найширша сфера від­носин у державі, ми розглянемо лише ту частину вищеназваної сфери відносин, у який діє (функціонує) “обласна державна адміністрація”. 1. Поняття, призначення та принципи діяльності обласної державної адміністрації. Перш за все, щоб дослідити предмет роботи “поняття, призначення та принципи діяльності обласної державної адміністрації”, нам, потрібно звернутися до Розділу VI, Основного Закону - Конституції України 2, під назвою “Кабінет Міністрів України та інші ограни виконавчої влади”, який містить статті 118 та 119, де визначається загальний статус, основні функції та принципи діяльності органів виконавчої влади на місцях. В цілому, можна сказати, що обласна державна адміністрація є складовою частиною ієрархії державного апарату, який “представляє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються основні функції, досягаються цілі та завдання, що стоять перед державою на різних етапах її розвитку”3. За допомогою обласних і районних адміністрацій, діючих за територіальним принципом, вищі за державною ієрархією органи виконавчої влади України (Президент, Уряд (КМУ), “міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”i) можуть здійснювати свої функції у сфері державного управління на місцях. Обласній, Київській та Севастопольській міській дер­жавній адміністрації підпорядковуються відповідно район­ні, районні у містах Києві та Севастополі державні адмі­ністрації. Так за змістом Статті 118 Конституції України випливає, що “виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації”. [2, Розділ VI] Стаття 119 Конституції дає визначення основним функціям або призначенню місцевих державних адміністрацій, до яких також входять і обласні: “Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин ѕ також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень”. Окрім цього, діяльність обласних адміністрацій регламентується, на основі та відповідно до Конституції, Законом України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-14 від 09 квітня 1999р.4, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Стаття 3 цього Закону3 закріпляє принципи діяльності місцевих державних адміністрацій. Так “місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Зазначимо, що наведені принципи діяльності місцевої державної адміністрації є невід’ємною частиною і базуються на узагальненні, діючих у державі юридичних правил або на принципах державного управління, як на позитивних закономірностях, пізнаних наукою і практи­кою та закріплених у правових нормах. Відповідно до класифікації пана Колпакова В.К., прийнято виділяти такі групи принципів державного управління: 1) соціально-політичні — демократизм, участь населення в управлінській діяльності держави (народність); рівноп­равність осіб різних національностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об'єктивність; 2) організаційні принципи побудови апарату державного управління — галузевий, функціональний, територіальний; 3) організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату державного управління — нормативність діяльнос­ті, єдиноначальності, колегіальність, поділ управлінської праці; відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність. Соціально-політичні принципи — це найзагальніші прин­ципи державно-управлінської сфери. Вони поширюються на всі види виконавчо-розпорядчої діяльності та всі фун­кціонуючі в державі управлінські структури, у тому числі і на обласні державні адміністрації. Принципи цієї групи, як правило, закріплюються у нормативному