| них і опису біологічних процесів, біоніка
|
Пам’ятник собаці Павлова.
|
§5. МЕТОДИ БІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Терміни та поняття:
наукові методи (описовий, порів$ няльний, експериментальний, історичний, моніторинг, статичні, математичне моделювання), факт, гіпотеза, принцип, закон, теорія, вчення, індукція, дедукція.
Що таке науковий метод.
Кожна наука має свою ме+ тодологію — сукупність принципів та ідей, а також спо+ собів отримання нової наукової інформації. Ці прийоми надбання нових знань називаються науковими метода ми
(від. грец. методос
— шлях дослідження). Основою будь+якого наукового пошуку, джерелом одержання знань є цілеспрямоване спостереження
й чітко сплано+ ваний експеримент
(від лат. експерементум
— дослід).
Спостереження більш властиві біологічним наукам, що вивчають біологічні процеси, які відбуваються у при+ роді. Наприклад, спостереження за міграцією птахів (мал. 46
), коливаннями чисельності комах, поведінкою ссавців є важливими способами пізнання світу тварин, а
спостереження за фазами цвітіння (мал. 47
) й іншими сезонними явищами в житті рослин — ключовими методами польової ботаніки.
Експеримент як метод дослідження більш властивий наукам, що розвиваються в лабораторії (мал. 48
): біо+ хімії, біофізиці, фізіології або генетиці. Фізіологи й біохіміки «у пробірці» вивчають, наприклад, вплив біологічно активних речовин на швидкість метаболізму в окремих клітинах; молекулярні біологи — структуру й функції біологічних макромолекул (білків, ДНК); ге+ нетики й біофізики разом досліджують вплив рент+
| генівського випромінювання на генетичний апарат організмів. Усі ці процеси не можна вивчити у природному середовищі. Адже ні рентгенівського випромінювання, ні високого рівня радіації в природі не буває, а тому тільки
|
Дикі гуси
під час міграції
|
в лабораторії відстежують процеси, що відбуваються за таких умов. Відкриті при цьому явища можуть бути надалі використані в прикладних аспектах, наприклад у медицині опромінення застосовують у боротьбі із злоякісними пух+ линами, а в селекції рослин (мал. 49
) в результаті радіаційного впливу на насіння одержують організми+ мутанти з новими біологічними властивостями. Крім то+ го, експериментальні дослідження дозволяють значно прискорити науковий пошук. Адже чекати в природі комбінацій певних умов можна роками, а в лабораторії є можливість створити їх штучно. Як випробувати новий сорт пшениці на стійкість до посухи чи заморозків? Можна,
звичайно, довго й завзято чекати, коли у природі виникнуть
Весна в степу
подібні умови, тоді як за допомогою фітотрону
(мал. 50
) (від грец. фітон
— рослина і тронос
— місцеперебування) — спеціальної споруди для вирощування рослин, що моделює певні кліматичні умови, — вже після першого досліду стане зрозуміло, чи здатний новий сорт протистояти згубним чинникам середовища.
Найцікавіші наукові результати одержують при комбінації спостережень і експерименту, зокрема при використанні різних експериментальних підходів до вивчення природних процесів. Адже найпильніші спостереження за природними явищами стосуються лише зовнішнього вияву. Тоді як експериментальні методи дозволяють «зазирнути» усередину організму й навіть клітин, з’ясувати механізми перебігу різних процесів. Наприклад, за зовнішніми ознаками неможливо зро+ зуміти сутність генетичних процесів, що відбуваються у природних угрупованнях, тоді як використання досяг+ нень молекулярної біології дозволяє точно визначити, яким чином розподіляються гени між особинами в тій чи іншій популяції, гібридизувати між собою близькі види, або за допомогою радіобіологічного методу мічених атомів — ізотопів Карбону — визначити, з якою
Cорти тюльпанів
— наслідок багаторічної роботи селекціонерів
Фітотрон може бути не меншим за теплицю
швидкістю відбувається метаболізм у клітинах рослин як протягом доби, так і у різні сезони.
Таким чином, біологія — це наука, що базується на знаннях, отриманих дослідним шляхом під час спостере+ женнь об’єктів живого та експериментів з ними, якими можуть бути клітини, організми, сукупність організмів одного чи різних видів. Перш за все в біології вико+ ристовуються такі методи, як описовий
і порівняльний
. Опис
— це відносно простий метод дослідження, коли явище або об’єкт характеризуються за основними якос+ тями та властивостями. При цьому не використовуються методи точних наук або математичні прийоми. Оскільки все пізнається у порівнянні, то й опис найкраще робити відносно відомих явищ або предметів, які виступають у якості еталону. Збір та опис фактів були основними прийомами досліджень у ранній період розвитку біології. Однак цей метод не втратив свого значення і дотепер його широко використовують у ботаніці, зоології, анатомії, систематиці та інших біологічних науках.
Ще у XVIII ст. було запроваджено порівняльний метод
, який дозволив шляхом співставлення вивчати подібність і розбіжність організмів та їх частин. На основі цього методу сформувалася систематика, розроблено клітинну та ево+ люційну теорії, сформульовано біогенетичний закон
, за; кон подібності зародків
, побудовано філогенетичні системи організмів.
Історія біології доводить, що справжніх успіхів у вивченні живого можна досягти тільки тоді, коли опис поступається дослідженням живих об’єктів і процесів, які відбуваються з ними. Особливе значення мають дослідження, контрольовані і керовані людиною. Такий спосіб отримання наукової інформації називається екс периментальним методом
дослідження і в біології, як правило, використовується в поєднанні з досягненнями інших природничих наук, перш за все хімії та фізики.
(Пригадайте, що послугувало поштовхом до того, щоб біологія стала самостійною наукою.
)
Експериментальний метод — це метод, при якому дослідник вивчає певний ізольований об’єкт або процес і намагається досягнути повторюваності результатів у подібних умовах.
І. П. Павлов
(1849–1936) (мал. 51
) стверджував, що спостереження збирає те, що пропонує природа, дослід бере від природи те, що він хоче. (Наведіть приклади експери; ментів, які увійшли в історію біологічної науки. Які прилади при цьому використовували науковці?
)
Особливе місце в біології займають методи дослідження в часі. Історичний метод
широко використовується в систе+ матиці та еволюційній теорії, коли за викопними рештка+
ми вимерлих тварин і рослин (мал. 52а і 52б
) визначають спорідненість та походження нині існуючих видів.
Ще один метод, який оперує більш короткими часо+ вими відрізками, — моніторинг
(від лат. монітор
— той, що нагадує) — постійне спостереження за станом певного біологічного об’єкта, найчастіше за угрупован+ нями організмів. Так, моніторинг видового складу рос+ лин у біосферному заповіднику Асканія+Нова (мал. 54
) показав, що за останні 75 років тут з’явилося понад сто нових видів, які витісняють види, властиві європейській степовій зоні, що неминуче приведе до зміни екосистем і в цілому змінить природу заповідника.
Ще один тип моніторингу — генетичний — являє собою реєстрацію кількості спадкових порушень і зіставлення темпу їх нарощування в наступних поколіннях порівняно з попередніми. Наприклад, спеціальні дослідження в поло+ гових будинках Києва, проведені після аварії на Чорно+
| бильській АЕС (мал. 53
), не довели на той час вірогідного збільшення генетичних вад та спадкових захворювань у новонароджених малюків. (Прокоментуйте цей факт.
)
Залежно від накопичення фактів виникає необ+
|
Черепашки викопних найпростіших — фораменіферів
|
хідність їх систематизації та класифікації, виявлення певних закономірностей, що проводять за допомогою статистичних методів
, які дозволяють розробити правила збору інформації і допомагають аналізувати величезні масиви даних. Особливого значення статистичні методи набули в сучасній науці з розвитком комп’ютерної техніки і створенням нових інформаційних систем. За їх допомогою можна з точністю визначити надійність результатів і висновків дослідження, вірогідність і силу зв’язку між біологічними явищами, а також вплив одиничних або численних факторів на біологічні про+
| цеси. (Пригадайте, яка біологічна наука виникла завдяки застосуванню статистичного методу дослідження.
)
Розвиток будь+якого наукового пошуку завжди по+
|
Відбитки стародавніх ракоподібних — трилобітів
|
в’язаний з виникненням гіпотези
(від грец. гіпотезіс
— припущення), яка обов’язково потребує перевірки. Одним з найпростіших способів є створення копії (моделі) біоло+ гічного явища з подальшим зіставленням процесів, що відбуваються у моделі
(від лат. модулюс
— міра, зразок), і тими подіями, які за схожістю виникають у природі. За допомогою таких порівнянь можна одержати науково важливі факти, які неможливо дослідити іншим шляхом. Наочним прикладом такої біологічної моделі слід вважати акваріум (мал. 55
), існування риб у якому багато в чому схоже на їхнє життя у природній водоймі.
У сучасній біології для створення моделі природного явища все частіше замість фізичних об’єктів викорис+ товується математична мова (формули або рівняння) і за допомогою комп’ютерних технологій проводиться
| У заповіднику
Асканія+Нова
|
клітині, організмі або біоценозі. Такий підхід отримав назву математичне моделювання
, коли гіпотеза подаєть+ ся у вигляді математичної формули, за якою вибудо+ вується гіпотетичний процес, що в подальшому зістав+ ляється з реальними подіями. Якщо реальний процес відповідає гіпотетичному, то це означає: гіпотеза, покла+
|
Мал. 54. імітування біологічних процесів, що відбуваються в
дена в основу моделі, адекватна і сформульоване вченим припущення правильне. Якщо такої відповідності не спостерігається, то за характером відхилень між реаль+ ним і гіпотетичним процесами можна виявити додаткові чинники, які не були враховані в первинній гіпотезі.
Однією з перших математичних моделей у біології вважається модель Мальтуса, створена у XVIII ст. Вона описує розмноження особин популяції у вигляді геомет+ ричної прогресії. Проте в природі чисельність не зростає з такою швидкістю, оскільки до статевозрілого стану дожи+ ває дуже незначна частина потомства.
Серед сучасних досліджень заслуговує на увагу спро+
| Акваріум дає певне уявлення про життя риб
|
ба моделювання біосферних процесів, здійснена амери+ канськими вченими на початку 90+х років минулого століття. В Аризоні було побудовано споруду площею
|
1,5 га із скляним дахом (мал. 56
), що пропускав 50 % сонячного світла. Всередині 7 блоків: тропічний ліс, океан, пустеля (мал. 57
), савана, мангровий естуарій (мал. 58
), пасовища, житлові приміщення. 8 осіб (4 чо+ ловіки і 4 жінки) та 3000 видів рослин і тварин перебува+ ли у герметичній споруді протягом двох років. Однак рівновага швидко була порушена: мікроорганізми і комахи почали розмножуватись, знищувати сільсько+ господарські культури, кисень знизився до 15 %, під склом щоранку утворювався конденсат, який випадав рясним дощем, без вітру (регулярного коливання) дерева ставали крихкими та ламалися. (Як ви вважаєте, про що свідчать результати цього експерименту?
)
Розвиток наукових знань.
Результатами спостережень чи експериментів є отримання нових фактів
(від лат. фак; тум
— зроблене) та їх накопичення. Новий фактичний матеріал дає змогу шляхом умовиводів дійти гіпотези
, яку необхідно перевірити експериментально. Якщо резуль+ тати підтверджують наукове припущення, подальше на+ копичення фактичного матеріалу дозволяє сформулювати наукові узагальнення, якими можуть бути теорія
(від грец. теоріа
— дослідження), принцип
(від лат. прінці; піум
— початок, основа), закон
або вчення
.
Отже, розвиток наукових знань відбувається таким шляхом: факт — умовивід — гіпотеза — експеримент — теорія (закон).
Цей шлях, властивий природничим наукам, зокрема біології, називається індукцією
(від лат. індукціо
— наведення) і полягає в накопиченні окремих фактів та їх узагальненні подібно до того, як з окремих ланок утво+ рюється ланцюг. Існує інший шлях пізнання — дедукція
(від лат. дедукціо
— відведення).
На певному етапі розвитку науки і накопичення фактів формується загальна теорія кожної науки. Так сталося в механіці й фізиці, де виникли теоретична фізика та теоре+ тична механіка. У біології через значну складність вивчен+ ня живих об’єктів, відсутність універсальної теорії життя й унеможливлення цілковитої математизації, теоретична біологія
вже понад 40 років перебуває на стадії становлен+ ня. Саме тому дедукція — метод здобуття нових знань, основою якого є логічно пов’язана ланка умовиводів, у біологічній науці ще не посіла належного місця. (Пригадай; те, хто з літературних героїв досконало володів методом дедук; тивного мислення.
) Одним з дедуктивних методів є метод математичного моделювання.
Біологія — це наука, яка має свої ідеї (принци пи), а також методи одержання нових знань. У її розвитку провідну роль відіграють спостереження та експерименти, що базуються на використанні досягнень точних наук (фізики, хімії, математики).
Сучасна біологія ґрунтується на інформаційних технологіях, статистичному аналізі величезних масивів даних і математичному моделюванні.
Мал. 58.
Розвиток наукових знань у біології відбувається
Біосфера+2.
таким шляхом: факт — умовивід — гіпотеза —
Мангровий експеримент — теорія (закон).
естуарій
1.
Що таке методологія?
2.
Яким біологічним наукам властиве спостереження, а яким — експеримент? Наведіть приклади.
3.
Що є джерелом одержання знань у біології?
4.
Які наукові методи в біології є основними?
5.
Що таке моделювання?
6.
Яка гіпотеза називається адекватною?
7.
Назвіть складові індуктивного способу пізнання дійсності.
1.
Чому біологія — це наука, що базується на фактах, отрима$ них дослідним шляхом?
2.
Наведіть приклади випадків успішного застосування методів математичного моделювання не тільки в біології, а й в інших науках (фізиці, астрономії, хімії).
3.
Які переваги методу моделювання над експериментом?
4.
Які досягнення в біології були отримані шляхом індукції?
Планування біологічних досліджень
Мета:
формувати навички планування біологічних досліджень
²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß
Біологічне дослідження
— це діяльність, спрямована на всебічне вивчення біологічного об’єкта, процесу або явища, їх структури та зв’язків, а також отриман$ ня і впровадження в практику корисних для людини результатів.
Планування біологічного дослідження
— послідовність дій, що дозволяє зібра$ ти необхідний матеріал з проблеми дослідження, проаналізувати його та зробити правильні висновки.
Етапи біологічного дослідження (орієнтовний план):
1. Обґрунтування актуальності теми дослідження.
2. Постановка мети і завдань дослідження.
3. Визначення об’єкта дослідження.
4. Узагальнення наявної наукової інформації з теми дослідження.
5. Висування гіпотез.
6. Вибір методів дослідження.
7. Проведення практичної частини дослідження, реєстрація якісних і кількісних
8. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів.
9. Формулювання висновків і визначення практичного значення отриманихХІД РОБОТИ
Складіть план біологічних досліджень, що мають на меті:
1.
Виявити ознаки пристосованості у зовнішній будові дощового черв’яка та крота до існування в ґрунті.
2.
Встановити значення сім’ядоль та ендосперму для росту і розвитку насіння.
3.
Визначити вплив умов середовища на розвиток інфузорій в акваріумі.
4.
Дослідити видовий склад рослинності заплави.
Зробіть загальний висновок
з роботи.
Використання порівняльно&описового методу у вивченні різноманітності інфузорій та їх руху
Мета:
ознайомитися з методикою культивування інфузорій, дослідити різно$ манітність інфузорій на основі вивчення їх морфологічних особливостей, здійснити спостереження за рухом інфузорій
Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження:
змішана культура живих інфузорій, предметне і покривне скельця, мікроскоп, піпетка, препарувальна голка, вата, фільтрувальний папір, скляна паличка, вода, кілька зерняток рису, замочених у воді протягом кількох діб, розчин оцтової кислоти (ω = 2 %), кристалики кухонної солі
²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß
Порівняльно#описовий метод
дослідження ґрунтується на результатах анато$ мо$морфологічного аналізу біологічних об’єктів.
Примітка
. Виконанню роботи передує приготування змішаної культури інфу$ зорій у поживному середовищі. Для цього у дві скляні банки (0,5 л) покладіть сіно шаром 2 см і долийте дощової або водопровідної води приблизно на третину банки. Накрийте банки склом і помістіть їх у тепле місце так, щоб прямі сонячні промені не потрапляли на вміст банок. Через 3–4 дні долийте в банки по 100 мл води з різноманітних стоячих або слабопроточних водойм (озеро, ставок, стари$ ця тощо), на дні яких є рослинність, що гниє, або стільки само води з акваріума. З водою слід взяти трохи мулу з дна водойми або листочків з акваріума, які гниють. Залиште у місці, що не освітлюється прямими сонячними променями. Через 3–4 дні в кожній посудині перебуватимуть культури інфузорій. Для виконання прак$ тичної роботи слід досліджувати інфузорій у краплі культури, відібраній піпеткою з кожної посудини.
ХІД РОБОТИ
1.
Підготуйте мікроскоп до роботи.
2.
Виготовте тимчасовий мікропрепарат: на предметне скельце піпеткою помістіть краплину культури інфузорій і накрийте покривним скельцем.
3.
Розгляньте інфузорій при малому збільшенні мікроскопа. Для уповільнення руху одноклітинних слід обережно відтягти з$під покривного скельця воду фільтру$ вальним папером.
4.
Розгляньте інфузорій при великому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на форму тіла інфузорій, їх розміри та основні частини, розташування війок, особ$ ливості руху. За визначником ідентифікуйте інфузорій, що зустрічаються в цій культурі, складіть таблицю на основі отриманих відомостей.
5.
Проведіть спостереження за рухом інфузорій як реакцією на дію різних чинників. На предметне скельце за допомогою піпетки помістіть 1–2 краплі культури інфу$ зорій, на відстані 1 см від неї — стільки ж чистої води. Препарувальною голкою з’єднайте краплі водяним містком. Чи відбуваються зміни в русі інфузорій? Цією самою голкою до краю культури з найпростішими підсуньте кристалик кухонної солі. Як змінюється напрямок руху інфузорій?
6.
До культури інфузорій на предметному скельці нанесіть одну краплю оцтової кислоти і спостерігайте за рухом найпростіших у краплину з чистою водою.
7.
Помістіть зернятко рису, що перебувало у воді кілька діб, у краплину з чистою водою. Що спостерігаєте?
8.
Проаналізуйте спостережувані особливості руху інфузорій, вкажіть їх причини. Дайте характеристику руху інфузорій, скориставшись наведеним переліком: прямолінійний, коливальний, маятникоподібний, хаотичний, повільне пе$ реміщення, швидке переміщення, колові рухи навколо власної осі, рух поштов$ хами, тупим кінцем уперед, гострим кінцем уперед, у напрямку до подразника, у напрямку від подразника.
9.
Зробіть загальний висновок
з роботи, в якому зазначте: z значення порівняльно$описового методу у вивченні різноманітності організмів; z чим у проведеному дослідженні обумовлений рух інфузорій; z ознаки живого, які ви спостерігали на прикладі інфузорій.
Інформація до роздумів.
Один із засновників молекулярної біології, автор моделі просторової структури ДНК американський генетик Дж. Вотсон закли$ кає вчених приділяти увагу не лише аспектам дослідження, а й проводити просвітницьку роботу, роз’яснювати цінність результатів наукових даних. З 1989 р. він — організатор і керівник проекту «Геном людини», діяльність якого спрямована на розшифрування послідовностей ДНК людини. Вчений вважає, що вивчення будови і різноманітності геномів різних видів живих істот, якою займається окрема наука геноміка, приводить не тільки до появи знань з цього предмета, тобто має не тільки теоретичне значення, але й практичне, оскільки може стати науковою основою для виявлення причин спадкових хвороб. Знан$ ня, отримані при вивченні геному людини, визначать нові напрямки в біотехно$ логії, що зможе сприяти отриманню комерційно привабливих продуктів.
Дж. Вотсон також розробив перелік правил успішного сучасного науковця, куди включив такі пункти: z наукою треба «горіти»; z науковець повинен мати сво$ боду у виборі проблем дослідження та вміти побачити конкретний результат ро$ боти; z бажано працювати у колективі рівних за інтелектуальним рівнем людей, а обговорювати результати досліджень варто лише з видатними науковцями; z зайва (надмірна) ерудованість може завадити під час проведення досліджень; z корисно бути трішки «незнайкою»; z треба докладати максимум зусиль, щоб стати «номером один» у своїй сфері діяльності; z отримати певні результати за$ мало, треба вміти їх презентувати; z конкретна мета не виключає імпровізацію.
Дискусійні питання
1.
Ці правила успішного науковця дійсно суттєво відрізняються від загаль$ ноприйнятої думки про те, що успішними вченими стають учні та студенти зі зразковою поведінкою. Чи поділяєте ви погляди Вотсона?
2.
Наскільки універсальними є ці правила? Що можна до них ще додати?
Теми доповідей
1.
Життєвий і науковий шлях видатного біолога минулих століть. В доповіді бажано розкрити такі питання, як: біографічні відомості; життєва позиція; сфера наукових інтересів; освіта; історичні передумови наукових пошуків; об’єкти досліджень; напрями біологічних досліджень; основні результати наукової роботи, їх оцінка сучасниками; хибні переконання, їх причини і наслідки; розвиток ідей послідовниками; основні наукові праці. Спробуйте визначити основні передумови досягнення вченим успіху в науковій роботі.
2.
Значення наукових пошуків для сучасного розвитку цивілізації.
Äæåðåëà ³íôîðìàö³¿³
Інформація до роздумів.
Значним був внесок українських вчених у вивчення хімічних і молекулярних основ життя. Серед найвідоміших нау$ ковців цього напряму біологічних досліджень слід, перш за все, згадати ака$ деміків В.І. Вернадського та С. М. Гершензона.
Вернадський Володимир Іванович (1863–1945)
Український і російський геолог, біогеохімік, академік Національної ака$ демії наук України (з 1919) і її перший президент (1919–1921), академік Російської академії наук (з 1912). Один із засновників вчення про біосферу. На$ родився в Петербурзі. Закінчив Петербурзький університет (1885). У 1886–1888 рр. працював у Мінералогічному музеї Петербурзького університе$ ту. З 1890 р. приват$доцент, в 1898–1911 рр. — професор Московського університету. З 1914 р. — директор Геологічного і мінералогічного музею Пе$ тербурзької Академії наук. У 1917–1921 рр. працював в Україні, будучи ака$ деміком$фундатором, брав активну участь у створенні НАН України. Є заснов$ ником Інституту загальної і неорганічної хімії НАН України. У 1922–1939 рр. — директор Радієвого інституту, в 1928–1945 рр. — директор лабораторії геохімічних проблем АН СРСР, завідувач біогеохімічної лабораторії.
Наукові інтереси Вернадського охоплювали широкий спектр проблем. Його вважають засновником геохімії, зокрема біогеохімії. Він провів перші дослідження закономірностей будови і складу земної кори, гідросфери і ат$ мосфери. Вивчав міграцію хімічних елементів у земній корі. Саме Вернадський є творцем теорії провідної ролі живих істот в геохімічних процесах. Його праці визначили головні напрями розвитку сучасної мінералогії.
Незважаючи на те, що за фахом Вернадський був геологом, він — автор багатьох пріоритетних досліджень у біології. Останні 20 років свого життя нау$ ковець присвятив вивченню хімічного складу тварин і рослин. Першим встано$ вив зв’язок між мікроорганізмами і певними геологічними процесами. Саме він дав наукове визначення біосфері, а сукупність організмів біосфери назвав живою речовиною, яка, трансформуючи сонячне випромінювання, залучає неорганічні речовини в кругообіг. Він також є автором низки філософських праць із проблем природознавства, а також з історії науки.
З метою увіковічення пам’яті цього великого вченого в Україні на його честь названо одну з найбільших наукових бібліотек країни, а в Російській ака$ демії наук засновані золота медаль і премія імені В.І. Вернадського.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИВОЇ ПРИРОДИ
Гершензон Сергій Михайлович (1906–1998)
Видатний вітчизняний генетик, академік НАНУ (1976). Один із небагатьох вчених$біологів — Герой соціалістичної праці. Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1927). В 1931–1935 рр. працював у Москві в Біологічному інституті ім. К.А. Тимірязєва, в 1935–1937 рр. — в Інституті загаль$ ної генетики ім. М.І. Вавилова Російської академії наук. В 1937–1948 рр. — завідувач відділом Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена, одночасно завідуючи кафедрою генетики і дарвінізму Київського національного університету ім. Тара$ са Шевченка. У 1948–1958 рр. — в період, коли було репресовано багато вче$ них$генетиків, його практично усунули від наукової і викладацької роботи і він дивом залишився живим. У 1963–1968 рр. — заступник директора Інституту мікробіології і вірусології НАНУ, в 1968–1973 рр. — завідувач сектора молекулярної біології і генетики АН УССР. В 1973 р. — перший директор Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ.
С.М. Гершензон — видатний еволюціоніст і генетик$експериментатор. Відкрита ним мутагенна дія ДНК, яку він описав у своїй статті (разом із М. Тар$ новським та П. Ситко), вважається першим експериментальним доказом того, що саме ДНК є найважливішою речовиною генетичних процесів. Але, на жаль, Нобелівську премію за це відкриття пізніше отримав інший науковець — Гер$ ман Меллер. Окрім хімічного мутогенезу, Сергій Гершензон виявив феномен «генів, що втекли» та зворотню транскрипцію. Однак Нобелівській комітет не помічав досягнень радянських вчених, оскільки на той час відбувалися гоніння в СРСР на генетику. С. Гершензон є автором пріоритетних досліджень з моле$ кулярної структури вірусів комах. Значну увагу приділяв теоретичним питан$ ням біології, зокрема ідеї еволюційного розвитку живого.
Теми доповідей
1.
Український період життя та творчості В.І. Вернадського.
2.
Біогеохімія: об’єкт, предмет, завдання, практичне значення результатів на$ укових досліджень.
3.
ДНК — головна генетична речовина.
4.
Репресії проти генетики і генетиків у Радянському Союзі в 1948–1963 рр.
Äæåðåëà ³íôîðìàö³¿³
Вернадский В. И
. Размышления натуралиста: научная мысль как планетар$ ное явление. — М: Наука, 1977. — 191 с.
Вернадский В. И.
Биосфера и ноосфера — М: Наука,1989. — 262 с.
Вернадский В. И.
Дневники. 1917 — 1921 гг. — К: Наукова думка, 1994. — 270 с. Вернадський В. І.
Вибрані праці. — К: Наукова думка, 2005. — 300 с. Вернадський В. І.
: Громадянин, вчений, мислитель. — К.: Наукова думка, 1992. — 93 с.
Гершензон С. М.
Основы современной генетики. — 2$е изд. — К.: Наукова думка, 1983. — 558 с.
Гершензон С. М.
Тропою генетики. — К.: Наукова думка, 1992. — 176 с.
http: //ru.wikipedia.org
http: //scepsis.ru/library/id_1794.html
содержание ..
515
516
517 ..
|
|