содержание .. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ..
Тема 5.
Технологія і механізація монтажних робіт. Організація приймання та зберігання обладнання і матеріалів, вимоги до об’єктів зберігання. Вибір і компоновка монтажно-збирального майданчика. Обладнання монтажних майданчиків. Виготовлення монтажних вузлів та деталей з сталевих труб, листової сталі тощо (металоконструкції, газоходи, площадки обслуговування, баки, бункери тощо).
Основним напрямом розвитку монтажних робіт є широке впровадження комплексної механізації, перехід до якої став можливий, коли значно розширилася номенклатура і випуск монтажних і зварювальних апаратів, засобів малої механізації і механізованого інструменту. Це забезпечує можливість широкого вибору інструментів і машин, що дозволяє формувати їх в комплекси, необхідні для механізованого виконання всіх технологічних процесів даного виду монтажних робіт. При визначенні робіт, що виконуються механізованими і комплексно-механізованими способами, необхідно враховувати наступне.
Механізованими вважаються роботи виконані за допомогою машин і механізмів, що мають механічний, електричний або пневматичний привід. Під механізованим способом монтажурозуміють такий процес, при якому з усіх операцій по монтажу тільки підйом і встановлення конструкцій на місце здійснюється механізмами (кранами).
При комплексній механізації монтажних робіт всі основні процеси (розвантаження устаткування, завантаження на транспортні засоби, укрупнююча збірка, перевезення до місця монтажу, підйом і встановлення) виконуються машинами і механізмами без застосування ручної праці.
Комплексна механізація повинна здійснюватися як при виконанні окремих видів монтажу устаткування так і при виконанні комплексу зварювальних і інших робіт.
Вибір способів і засобів здійснення комплексної механізації (автоматизації) даного виду робіт проводяться на підставі техніко-економічних розрахунків.
Однією з умов комплексної механізації монтажних робіт є створення різних механізмів і машин, взаємопов'язаних між собою за продуктивністю, режимами і графіками роботи, доповнюючих один одного у виконанні механізації окремих монтажних процесів.
Для проведення комплексної механізації монтажу необхідно забезпечити монтажні дільниці засобами для механізації слюсарно-складальних і пригоночних операцій і добитися виконання малооб'ємних робіт машинами малої механізації і механізованим інструментом.
До засобів малої механізації відносяться всі переносні механізми, прилади і інструменти, забезпечені механічними приводами потужністю понад 1,0 кВт.
До механізованого інструменту відносяться переносні прилади і агрегати, що приводяться в дію двигунами потужністю від 0,1 до 1,0 кВт які замінюють ручний інструмент.
За останні роки отримали широке впровадження засоби малої механізації і механізований інструмент з електроприводом. Одночасно розширилося застосування засобів малої механізації і інструменту з пневматичним приводом. У тих випадках, коли є можливість організувати безперервну роботу компресорних установок, ці інструменти можуть успішно використовуватися в умовах монтажного майданчика.
Вибір типу і кількості засобів малої механізації і механізованого інструменту визначається при розробленні проекту монтажних робіт залежно від об'ємів робіт і характеру обладнання, що монтується. Розрахунки проведені для підтвердження економічності застосування засобів малої механізації підтвердили доцільність їх використання навіть для невеликих об'ємів робіт, оскільки вони збільшують продуктивність праці в 5-10 разів, а користування механізованим інструментом - в 4-5 разів в порівнянні із звичайним інструментом.
Організація приймання та зберігання обладнання і матеріалів, вимоги до об’єктів зберігання
Обладнання, призначене для монтажу енергетичного блоку, поступає на монтажний майданчик протягом певного часу до початку складальних робіт. Для правильної організації розвантаження обладнання, зберігання і відвантаження його для монтажу необхідно мати відповідні площі для зберігання (склади).
Складські приміщення для зберігання обладнання розраховуються згідно сіткового графіка будівництва об’єкта. Для організації нормальної роботи на складах передбачаються вантажно-розвантажувальні механізми, вантажопідіймальні механізмами, стелажі, підмості, ящики, сейфи, платформи.
При розвантаженні прибулого обладнання встановлюють його комплектність, стан упаковки або самого обладнання у випадку, якщо воно не упаковане. У разі пошкодження обладнання або упаковки, а також при невідповідності його кількості вказаному в транспортному документі, складається акт згідно «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості». По мірі надходження обладнання його реєструють в спеціальній відомості, де відзначають його кількість, стан і номери ящиків (місць).
При визначенні комплектності обладнання, що знаходиться на складі, не слід повністю видаляти упаковку; зазвичай для цього досить розкрити кришку ящика. Після звірки кількості деталей з накладкою (пакувальним листом) кришка ящика має бути закрита і ущільнена.
Обладнання на складі повинно охоронятися і регулярно оглядатися. У разі пошкодження упаковки або порушення консервації обладнання його слід негайно відновити.
Захист обладнання покриттям, фарбою або мастилом зазвичай розраховане на зберігання до 6 міс. Якщо зберігання на складі продовжується поверх цього терміну то обладнання має бути піддане ретельному огляду і додатковій консервації.
Список наявного на складі обладнання повинен звірятися із специфікаціями проекту. При виявленні некомплектності необхідно терміново з'ясувати де знаходиться невистачаюче обладнання і вжити заходів для його постачання.
Для монтажу обладнання подається в упаковці, розпаковується і оглядається. У разі виявлення пошкоджень або заводських дефектів складається акт згідно «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю». Об'єм і характер огляду обладнання вказаний у відповідних розділах при описі монтажних робіт.
Все обладнання за способом зберігання розбивають на чотири групи:
І група - що не вимагає захисту від атмосферних опадів (каркаси котлів, економайзерів, деталі корпусу конденсатора, підігрівачі, трубопроводи, балки і листова сталь для сходів і площадок і т.д.) - зберігається на відкритих майданчиках;
ІІ група - що вимагає захисту від прямого попадання атмосферних опадів (деталі циліндрів, ротори в заводській упаковці, фундаментні рами, живильники пилу, вентилятори і димососи) - зберігається на відкритих майданчикам під місцевими або загальними навісами;
ІІІ група - нечутлива до коливань температури зовнішнього повітря, але вимагає захисту від вологи (вузли регулювання і паророзподілення, захисні пристрої, газові форсунки) - зберігаються в неопалювальному складі;
IV група - що вимагає захисту від низьких температур (прилади електроавтоматики, контрольно-вимірювальні прилади, конденсаторні трубки) – зберігаються в опалювальному складі.
Докладний перелік обладнання складений по групах зберігання наведений в проекті виконання робіт.
Обладнання, що зберігається на відкритих майданчиках, встановлюється на дерев'яні піддони так, щоб воно не торкалось землі і не деформувалося. Між деталями і вузлами обладнання необхідно залишати проходи для спостереження за їх станом і зручності виконання такелажних робіт.
У випадку, коли теплообмінники знаходяться на складі в холодну пору року слід, перевірити відсутність води в їх трубних системах. Вода має бути видалена стиснутим повітрям. На патрубках теплообмінників і іншого обладнання, що поступило в зібраному вигляді, мають бути встановлені заводські сталеві заглушки з прокладками.
Вибір і компоновка монтажно-збирального майданчика. Обладнання монтажних майданчиків
Будівельний генеральний план (будгенплан) передбачає розташування на ділянці будівництва всіх споруд і пристроїв необхідних для ведення будівництва.
Споруди і пристрої для монтажу обладнання займають центральне місце на будгенплані. Склад і розміри цих споруд і пристроїв залежать від загального річного об'єму монтажних робіт на даному будівництві і від стану постачання обладнання на електростанцію. До складу споруд і обладнання монтажного майданчика входять:
- відкриті складські майданчики для зберігання обладнання;
- механізовані майданчики для збирання блоків обладнання;
- закриті склади для зберігання обладнання;
- естакади для важкого обладнання;
- ацетиленова установка з складом карбіду або установка для пропан-бутану;
- механічна майстерня;
- киснева установка або кисневий завод;
- компресорна установка;
- зварювальна лабораторія;
- контора монтажної ділянки.
Будгенплан насамперед визначає розташування відкритих складів для зберігання обладнання і майданчиків для збирання блоків.
Великі розміри майданчиків для зберігання обладнання одного, двох або трьох агрегатів і застосування козлових кранів як основних механізмів для розвантажувально-завантажувальних і складальних робіт визначають конфігурацію майданчиків у вигляді витягнутих прямокутників значної довжини. Для будівництва електростанції потужністю 1200 МВт і вище при потоковому монтажі агрегатів загальна довжина майданчиків досягає 3000 м.
Майданчики для збирання блоків повинні мати прямий залізничний зв'язок з головним корпусом причому вздовж шляху на відстані 6-8 м в кожну сторону не повинно бути забудови для можливості перевезення в великих, негабаритних блоків котлоагрегату.
Деякі будівлі (кисневий завод, склад карбіду, ацетиленова установка) відповідно до протипожежних норм мають бути розташовані на певній відстані від інших пристроїв.
Всі тимчасові споруди для скорочення необхідних для них комунікацій (пари, води, повітря, газу і електросилової розводки) розташовуються достатньо компактно.
Автомобільні дороги повинні забезпечувати нормальні під'їзди до головного корпусу і до всіх цехів, де проводиться монтаж обладнання а також обслуговувати складальний майданчик, склади обладнання і матеріалів, тимчасові майстерні і споруди.
Місцеві умови майданчика мають свій вплив на загальне вирішення будгенплану, особливо на електростанціях, що розширюються при обмежених майданчиках, на яких важко розмістити всі тимчасові будівлі і пристрої необхідні для раціональної організації будівництва і монтажу. У таких випадках доводиться виносити монтажні майданчики далеко від головного корпусу і мати складні схеми транспортування устаткування із складів і складальних майданчиків в монтажну зону.
Розташування усіх споруд і пристроїв, необхідних для монтажних робіт, має бути вирішене при проектуванні будгенплану в комплексі з розміщенням тимчасових споруд для потреб будівництва.
Як основа при проектуванні будівельного генерального плану для правильної організації монтажних робіт приймаються наступні положення.
1. Склади обладнання і матеріалів, складальні майданчики повинні мати залізничні колії.
2. Відкриті майданчики для зберігання обладнання слід об'єднувати з майданчиками для збирання блоків котельного і турбінного устаткування і обслуговувати їх одними вантажопідіймальними механізмами.
3. Розгалуження тимчасових залізничних колій має бути виконане з врахуванням максимального використання постійних залізничних колій і залежно від вантажопотоку в процесі монтажу.
4. Взаємне розташування тимчасових будівель і розриви між ними повинні задовольняти правилам і нормам пожежної безпеки.
5. Розташування тимчасових будівель повинно забезпечувати можливість подальшого розширення головного корпусу і допоміжних цехів без зносу побудованих будівель.
6. Відстань від залізничної колії до тимчасових будівель має бути прийнята з урахуванням того, що по шляхах з складального майданчика в головний корпус подаватимуться великогабаритні блоки габарити яких в 2-3 рази перевищують нормальні залізничні габарити.
7. Подача обладнання, матеріалів і зібраних блоків по залізничних коліях має бути прямолінійною без зворотних і зустрічних рухів.
Основним транспортним зв'язком для більшості великих електростанцій служить залізниця нормальної ширини колії.
На будівельному майданчику створюється розгалужена мережа постійних і тимчасових залізниць для обслуговування як потреб експлуатації, так і потреб будівництва.
Однією з найважливіших умов забезпечення високої якості робіт при монтажі обладнання є наявність необхідного слюсарно-монтажного і вимірювального інструменту, а також допоміжних матеріалів
Номенклатура, кількість інструменту і матеріалів приведені в проектах монтажних робіт і технологічних картах на монтаж обладнання. Ці дані отримані на підставі досвіду виконання монтажних робіт з врахуванням терміну служби окремих видів інструменту.
Спеціальні приспосіблення, необхідні для такелажних операцій, і інструмент для збирання і розбирання нестандартних різьбових з'єднань поставляються заводами-виробниками одночасно з обладнанням.
Виготовлення монтажних вузлів та деталей з сталевих труб, листової сталі тощо (металоконструкції, газоходи, площадки обслуговування, баки, бункери тощо)
Технологічний процес виготовлення монтажних вузлів та деталей (заготовок) є частиною загального процесу монтажу теплоенергетичного обладнання. Він встановлює послідовність технологічних операцій, які проходить заготовка в процесі її обробки та види устаткувань, приспосіблень і інструменту, за допомогою яких здійснюються ці операції. Технологічний процес включає також і засоби технічного контролю.
Технологічний процес виготовлення монтажних вузлів із стальних труб включає наступні основні операції: очищення зовнішньої поверхні труб; розмітку труб; пряме і фасонне різання труб; гнуття труб; правку кінців труб під зварювання; розконсервацію і зачистку кінців труб перед збиранням; збирання фасонних деталей перед зварюванням; зварювання фасонних деталей; збирання елементів; зварювання елементів; збирання вузлів; зварювання вузлів; збирання вузлів з арматурою; випробування; маркування виробу.
Очищення зовнішньої поверхні можна виконувати як окремих труб так і готових виробів, проте в другому випадку через складну конфігурацію і широку номенклатуру монтажних вузлів і деталей проведення механізованого процесу очищення стає неможливим.
Внутрішні поверхні очищають від іржі, окалини і оксидної плівки тільки за наявності вказівок в проекті і виконують, як правило, після завершення всіх робіт, пов'язаних з нагрівом.
Очищення поверхні перед нанесенням захисного покритий проводять механічним або хімічним способами. До механічних способів відносять: очищення за допомогою абразивів (піскоструминева); металевими щітками і металевими йоржами. До хімічних способів очищення поверхні труб, вузлів і деталей відносяться обробка поверхні кислотами. Кінці труб, що мають нарізку, перед травленням покривають бакелітовим або іншим кислотостійким лаком. Після хімічного очищення труб отвори доцільно закрити пластмасовими або дерев’яними пробками.
Розмітка повинна забезпечувати максимальне використання матеріалів і скорочення відходів з врахуванням технологічних допусків, величина яких залежить від подальшої обробки, марки сталі і розміру труб.
Різання труб виконують газополум'яним, плазмовим і механічним способами. Спосіб різання вибирають залежно від марки сталі, способу з'єднань, розмірів труб і заготовок.
При збирані стиків трубопроводів для зварювання має бути забезпечено правильне взаємне розташування кінців труб і деталей, що складаються, при цьому різнотовщиність, тобто різниця товщини стінок, не повинна перевищувати 35% від товщини стінки труби для Р ≤ 10 МПа, але не більше 3 мм.
При виготовленні гнутих виробів застосовують гнуття труб холодним або гарячим способом. Під час гнуття матеріал труби піддається з однієї сторони розтягуванню, а з іншої - стискуванню. В результаті розтягуючо-стискуючих деформацій товщина стінки опуклої частини труби зменшується, а товщина стінки увігнутої частини збільшується В процесі гнуття труб, особливо тонкостінних, на увігнутій стороні труби утворюються гофри і хвилястості, а по перетині труби - овальність.
З метою збільшення або зменшення діаметру труб проводять роздачу або обтискання кінців труби в холодному або гарячому станах за один або декілька заходів залежно від ступеня відносної деформації кінця труби. Це потрібно для з'єднання труб з різними діаметрами або коли відсутні стандартні переходи.
З метою утворення стику на торцях труб для зварювання застосовують механізми для висікання сідловини або проводять витяжку на спеціальних установках.
Збирання елементів і вузлів трубопроводів проводиться зварюванням, різьбовим з’єднанням або за допомогою фланців.
Незалежно від способу зварювання кінці труб і деталей, що сполучаються, перед збиранням і зварюванням мають бути очищені від забруднень і іржі по кромках і прилеглою до них зовнішній і внутрішній поверхні на ширину 10-15 мм. Очищення кінців труб і деталей проводять вручну металевими щітками, абразивними кругами або за допомогою спеціальних установок.
Зварювання проводять на спеціальних стендах які обладнані пристосуваннями для встановлення деталей їх закріплення і фіксації в заданому положенні за допомогою зовнішніх і внутрішніх центраторів.
Зварювання проводиться всіма можливими промисловими методами, що забезпечують необхідну якість зварних з'єднань. Перевага повинна віддаватися автоматичним і напівавтоматичним методам зварювання.
Фланці до труб приварюють так щоб площина поверхні ущільнювача під прокладку була строго перпендикулярна осі труби. При збирані трубопроводів фланці встановлюють так, щоб отвори для болтів і шпильок були розташовані симетрично головним осям, але не збігалися з ними.
Виготовлені вузли і деталі маркують відповідно до монтажного проекту або вимог робочої документації.
При проектуванні, виготовленні і монтажі систем вентиляції і газоходів повітря застосовуються уніфіковані розміри повітроводів круглого і прямокутного перетину. Це дозволяє виготовляти монтажні вузли і деталі з листової сталі. Сьогодення комплектація замовлень по системах вентиляції повітря виконується двома методами.
Традиційна технологія виготовлення повітроводів передбачає, що одна бригада робочих готує цілком усю вентиляційну систему згідно монтажного проекту робить розмітку, підбір матеріалів, виготовляє деталі і комплектує замовлення.
Якщо виготовлення прямих ділянок повітроводів знаходиться на достатньо високому технічному рівні (автоматичні лінії, багатоопераційні напівавтомати і ін.), то виготовлення фасонних частин і доукомплектування вентиляційних систем різними деталями (врізання гратів, вирізка отворів і ін.) потребують великої кількості ручної праці.
Принципово нова технологія виготовлення повітроводів з уніфікованих деталей розділена на три самостійні виробництва, що передбачають спеціалізацію робочих і технологічних потоків і ліній по випуску деталей не прив'язаних до конкретної системи: 1) виготовлення уніфікованих деталей з яких складаються фасонні частини; 2) збирання фасонних частин з заздалегідь приготованих деталей; 3) комплектація вентиляційних систем з врахуванням постачання заздалегідь виготовлених прямих ділянок повітроводів і деталей систем (грати, дроселі, зворотні клапани, шибери, засоби кріплення і т. д.).
При виготовленні повітроводів з листового металу використовують різні фальцеві (рис. 1) і зварні з'єднання. Збирання стальних повітроводів при товщині металу до 1,5 мм проводять переважно на фальцях, а при більшій товщині - зварюванням.
Рис. 1. Види фальцевих з’єднань
а - простий лежачий; б - з подвійною відсічкою; в - кутовий;
г - поперечний; д - з зигами; е - простий лежачий з замком;
ж - з сполучною планкою
Зварювання елементів повітроводів здійснюють за допомогою напівавтоматів або вручну. Значно рідше застосовують контактне зварювання - точкову і шовну.
Повітроводи, фасонні частини і вироби, що працюють у вологих середовищах а також дефлектори, витяжні шахти, що встановленні поза будівлями необхідно виготовляти з оцинкованої сталі. В деяких випадках при дії на повітроводи сильно корозійних середовищ їх виготовляють з антикорозійних матеріалів - алюмінію і його сплавів, титану, нержавіюча сталь і ін.
Основними операціями при виготовленні розширювачів, піддонів, баків запасів води є: правка металу, розмітка, різка, гнуття, зварка і ґрунтовка.
Правка листового прокату здійснюється на правильних валах, потужність яких вибирають залежно від товщини металевого листа.
Розмітку найчастіше роблять по шаблону.
Різання металу товщиною до 3 мм і шириною до 2 м здійсню на гільйотинних ножицях, а металу з великими розмірами напівавтоматичною і автоматичною газополум'яною або плазмовою різкою. При малих об'ємах робіт різання металу товщиною більше 3 мм проводять вручну газовим пальником.
Для одержання циліндричних і конічних поверхонь з сталевих листів застосовують листогнучі валки різній модифікації. Гнуті заготівки поступають на стенд для зварювання. Зварку проводять всіма можливими промисловими способами, що забезпечують герметичність виробів і міцність зварних з'єднань з урахуванням їх роботи під тиском.
Після виготовлення вироби випробовують, висушують, знежирюють і ґрунтують.
содержание .. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ..