Лабораторная работа: Економічне обґрунтування і розрахунки надання технічних засобів господарствам у лізинг

На нашу думку, основою методу визначення обсягу лізингових платежів є ідея, яка полягає в наступному. Лізингові платежі складаються із суми амортизаційних відрахувань і лізингового відсотка. Лізинговий відсоток, у свою чергу, залежно від виду лізингу може складатися з таких складових частин: плати за кредитні ресурси, комісійних виплат, платежів за додаткові послуги лізингодавця. Таким чином, загальна сума лізингових платежів за лізинговою угодою становитиме:

Лп =А + Лвідс, (1)

де Лвідс – лізінговий відсоток

Лвідс= Пк + Пком + Пп (2)

Пк + Пком + Пп – складові частини лізингового відсотка.

Плата за використовувані кредитні ресурси (Пк) визначається за формулою:

(3)

де К – величина кредитних ресурсів, що залучаються для проведення лізингової операції;

С – ставка за користування кредитними ресурсами.

У свою чергу величина кредитних ресурсів визначається за формулою:

(4)

де Сп – вартість обладнання на початок року;

Ск – вартість обладнання на кінець року;

Т – кількість років, на яку укладається лізингова угода.

Розмір комісійних виплат (Пком) визначається за формулою:

(5)

де Ском – ставка комісійної винагороди.

Розрахунок платежів за додаткові послуги лізингодавця (Пп) проводиться за формулою:

Пп = Вв + Вп + Вр + Ві (6)

де Вв – витрати на відрядження працівників фірми-лізингодавця;

Вп – витрати на послуги (юридичні консультації, інформація про експлуатацію обладнання і так далі);

Вр – витрати на рекламу лізингодавця;

Ві – інші види витрат на послуги лізингодавця.

Величина амортизаційних відрахувань, що належать лізингодавцю (А), розраховується за формулою:

(7)

де С – балансова вартість обладнання;

Н – норма амортизаційних відрахувань;

Т – період дії лізингової угоди.

Величина лізингових внесків розраховується відповідно до визначеної лізинговим договором їх періодичності.

Методика визначення лізингових платежів, що приводиться, може розглядатися як основа розрахунку плати по лізингу незалежно від його вигляду. Разом із тим, у кожному конкретному випадку розрахунок лізингових платежів залежатиме від особливостей лізингової угоди, які визначаються видом лізингу, а також від обраного лізингодавцем і лізингоодержувачем виду лізингових платежів [7].

Нижче наведений приклад розрахунку лізингових платежів, складений з урахуванням:

особливостей виду лізингу – оперативний лізинг;

обсягів обслуговування обладнання, які беруть на себе лізингодавець і лізингоодержувач, – додаткові послуги надає лізингодавець;

методи розрахунку амортизації – звичайний метод;

методи нарахування лізингових платежів – платежі з фіксованою сумою;

способу сплати –рівними частками.

Застосуємо вищевказані формули до конкретного лізингового контракту [1, ст.288]. Ковбасний завод за підсумками 2007 року мав оборот 2,3 млн. грн. і 635 тис. грн. чистого прибутку. Завод спочатку був оснащений вітчизняним обладнанням, яке після трьох років експлуатації часто виходило з ладу. Обладнання було розраховане на виробництво 5 тонн ковбасних виробів на день, тоді як на ньому зазвичай виготовлялося 10 тонн. Для того щоб одночасно підвищити обсяги виробництва і поліпшити якість продукції, завод купив навпрямки у німецького виробника шприц для набивання ковбасного фаршу в оболонку і за допомогою лізингової компанії взяв у лізинг обладнання для оброблення і затискання ковбасних батонів (полікліп). Ці два агрегати могли обслуговуватися тільки двома робітниками і без особливих зусиль забезпечували виробництво 15 тонн ковбаси у дві зміни. Восени 2007 року все обладнання коштувало 550 тис. грн. Кредит у банку під 80% можна було отримати тільки на три місяці, тоді як лізинг був розрахований на чотири роки. Норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання – 10% річних. Процентна ставка за кредитом, що залучався для здійснення лізингової операції, – 10% річних. Погоджений відсоток комісійних – 4% річних. Капітальний ремонт обладнання, його технічне обслуговування здійснює лізингоодержувач. Лізингодавець надає користувачеві деякі додаткові послуги, витрати за якими становлять:

витрати на відрядження працівників лізингодавця – 1,6 тис. гривень;

витрати на надання юридичних консультацій з питань укладання лізингової угоди – 1,5 тис. гривень

витрати лізингодавця на консультації щодо експлуатації устаткування, включаючи організацію пробних випробувань, – 2,5 тис. гривень.

Виплата лізингових внесків проводиться щорічно рівними частками. В угоді передбачено, що після закінчення терміну лізингу лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у власність, виходячи з його залишкової вартості.

лізинг платіж амортизація господарство

Таблиця 1. Розрахунок середньорічної вартості обладнання, тис. грн.

Розрахунок загального розміру лізингових платежів 1-й рік

Пк1 = 522.5 х 10 / 100 = 52.25 тис. грн.

Пком1 = 522.5 х 4 / 100 = 20.9 тис. грн.

Пп1 =(1.6 + 1.5 + 2.5)/4 = 1,4 тис. грн.

Лвідс1 = 52.25 + 20.9 + 1.4 = 74.55 тис. грн.

А1 = 550 х 10 / 100 = 55 тис. грн.

Лп 1 = 74.55 + 55 = 129.55 тис. грн.

2-й рік

Пк2 = 467.5 х 10 / 100 = 46.75 тис. грн.

Пком2 = 467.5 х 4/ 100 = 18.7 тис. грн.

Пп2 = 5.6 / 4 = 1.4 тис. грн.

Лвідс2 = 46,75 + 18.7 + 1.4 = 66.35 тис. грн.

А2 = 550 х 10 / 100 = 55 тис. грн.

Лп 2 = 66,35 + 55 = 121.35 тис. грн.

3-й рік

Пк3 = 412.5 х 10 / 100 = 41.25 тис. грн.

Пком3 = 412.5 х 4 / 100 = 16.5 тис. грн.

Пп3 = 5.6 / 4 = 1.4 тис. грн.

Лвідс3 = 52.25 + 20.9 + 1.4 = 59.15 тис. грн.

А3 = 550 х 10 / 100 = 55 тис. грн.

Лп3 = 59.15 + 55 = 114.15 тис. грн.

4-й рік

Пк4 = 357.5 х 10 / 100 = 35.75 тис. грн.

Пком4 = 357.5 х 4 / 100 = 14.3 тис. грн.

Пп4 = 5.6 / 4 = 1.4 тис.грн.

Лвідс4 = 35.75 + 14,3 + 1.4 = 51,45 тис. грн.

А4 = 550 х 10 / 100 = 55 тис. грн.

Лп4 = 51.45 + 55 = 106.45 тис. грн.

Загальна сума лізингових платежів за період дії лізингової угоди становить

Лп = 129.55 + 121.35 + 114.15 + 106.45 = 471.5 тис.грн.

Розрахунок залишкової вартості устаткування (Зо), за якою воно буде продане лізингоодержувачу після закінчення терміну лізингу:

Зо = С – А, (8)

де С – балансова (первинна) вартість устаткування;

Со = 550 - 220 = 330 тис.грн.

Одним з основних питань, що характеризують істотні особливості лізингових відносин, є визначення умов компенсації залишкової вартості майна після закінчення терміну лізингу. Якщо залишкова вартість майна по лізинговому контракту повертається лізингодавцю, то може розглядатися як додаткове джерело прибутку. З іншого боку, деякі лізингоодержувачі заперечують проти передачі лізингодавцю цієї залишкової вартості, оскільки, на їх думку, вона повністю погашається протягом терміну лізингу. На нашу думку, якщо залишкова вартість майна виявиться значною в порівнянні з первинною вартістю, а лізингодавець наполягає на її поверненні, то придбання майна в кредит поза сумнівом вигідніше, ніж по лізингу. Якщо ж лізингодавець передає лізингоодержувачу право на купівлю майна наприкінці терміну лізингу за ціною, значно нижчою, ніж його ринкова вартість, то лізингова пропозиція має переваги.

У даному методі лізингові платежі розраховуються, виходячи із середньорічної вартості майна. На розрахунковий розмір суми лізингових платежів не впливають їх періодичність (рік, півріччя, квартал, місяць), терміновість їх виплат (початок чи кінець періоду платежу). Розмір платежів розраховується шляхом ділення загальної суми на кількість платежів упродовж терміну лізингу. У кожному розрахунковому році плата за використовувані кредитні ресурси співвідноситься із середньорічною сумою непогашеного кредиту в поточному році або середньорічною залишковою вартістю майна. Тому такий підхід не враховує суму боргу, що постійно змінюється протягом року залежно від періодичності платежів [9].

На нашу думку, більш обґрунтований підхід до визначення розміру лізингового відсотка на основі формули ануїтетів, яка виражає взаємозв'язану дію на його величину всіх умов лізингової угоди: суми і терміну контракту, періодичності платежів. Відсоток за кредит (плата за вартість кредитних ресурсів, що надаються) нараховується на поточну суму боргу, і його величина зменшується протягом терміну лізингового договору. При цьому загальні виплати, що є сумою амортизації і відсотка, постійні за рахунок зростання амортизації.

Цей метод також враховує, що лізингова угода може передбачати платіж з авансом. Лізингоодержувач надає лізингодавцю аванс або внесок у розмірі 15-20% купівельної вартості об'єкту операції при підписанні договору, а решту суми сплачує впродовж терміну договору.

Формула розрахунку лізингових платежів має такий первинний вигляд:

, (19)

де S_лп – сума лізингових платежів;

С – вартість лізингового майна;

Т – строк договору;

Л_відс – ставка лізингового відсотка з розрахунку на тривалість

періоду платежів;

г – періодичність лізингових платежів (кількість за рік).

Ставку лізингового відсотка з розрахунку на тривалість періоду платежів можна визначати, зокрема, діленням річної ставки лізингового відсотка на періодичність лізингових платежів, тобто за методом простих відсотків.

При укладенні лізингової угоди, як правило, не передбачається повна амортизація вартості взятого в лізинг майна. Це положення залежить від чинного в країні законодавства. Так, наприклад, у США розрахункова ліквідаційна вартість (залишкова вартість) не віднімається при обчисленні зносу в тому разі, якщо вона не перевищує 10% первинної вартості. Разом із тим, загальна сума зносу не повинна перевищувати різницю між початковою і ліквідаційною вартістю обладнання.

Для визначення суми платежів, що враховує величину залишкової вартості, застосовується формула, яка є узагальненням попередньої:

, (10)

де dзалиш. – частка залишкової вартості.

У разі, коли перший лізинговий платіж здійснюється авансом у момент підписання лізингоодержувачем протоколу про приймання обладнання, в розрахунок суми платежу вноситься корегуючий коефіцієнт за формулою:

(11)

Цю суму слід вважати основною, проте не повною. Річ у тім, що необхідно враховувати такі елементи лізингових платежів, як: ризикова премія; плата за передбачені в лізинговому договорі додаткові послуги, що надаються лізингодавцем лізингоодержувачу; плата за страхування лізингового майна, якщо воно було застраховане лізінгодавцем; сума податків, виплачуваних лізингодавцем, за майно, що здається в лізинг, і так далі. Вони повинні враховуватися окремо. При цьому необхідно мати на увазі, що ризикова премія лізингодавця може бути врахована у ставці лізингового відсотка [91]. Всі чинники ризику лізингова компанія має врахувати в ціні: більший ризик супроводжується вищими ставками лізингових платежів. Отже, можна підвищити розмір лізингового відсотка залежно від того, як сторони домовляться, і тоді в остаточну формулу не потрібно буде вводити ще один додаток. Додаткові послуги лізингодавця лізингоодержувачу (наприклад, консалтингові, юридичні, технічні, страхування та ін.) можуть бути непостійними й оплачуватися нерівномірно. Це залежить від обсягу послуг і умов укладеного договору лізингу. Вони можуть бути розраховані за абсолютною величиною і додані до основної суми лізингового платежу.

Плата за страхування лізингодавцем майна переданого в лізинг нараховується на залишкову вартість і на суму страхового платежу збільшується розмір лізингового платежу.

У викладеному вище методичному підході лізингові платежі діляться на дві частини, перша з яких служить для відшкодування інвестиційних витрат (амортизації балансової вартості майна), а друга становить лізинговий відсоток і включає плату за кредит і винагороду лізингодавцю з урахуванням плати за ризик і додаткові послуги. Якщо плата за кредит (ставка відсотка за кредит) зазвичай відома при укладанні договору лізингу, то обґрунтування інших складових ставки лізингового відсотка є досить не простим завданням. Разом із тим, від величини ставки лізингового відсотка залежить як ефективність роботи лізингодавця, так і привабливість лізингу для лізінгоодержувача.

Пропонований нами метод розрахунку лізингових платежів ґрунтується не на відомій заздалегідь ставці лізингового відсотка, а на явному обліку витрат лізингодавця, пов'язаних з його діяльністю, а також обов'язкових платежів до бюджету. Мета пропонованого підходу –забезпечення беззбиткової діяльності лізингодавця впродовж договору лізингу.

Лізинговий відсоток необхідний для уніфікації лізингових платежів, щоб показати можливість використання універсального методу їх розрахунку. Він не може і не повинен бути похідним, оскільки в зіставленні з позиковим відсотком він є орієнтиром вигідності використання лізингу чи кредиту в банку. Весь набір складових частин лізингового відсотка (Пк + Пком + Пп) не повинен в абсолютній сумі перевищувати величину позикового відсотка. Це означає, що ставка лізингового відсотка в пропонованому методі – початковий, а не похідний параметр розрахунку. Ця ставка має бути розрахована на первинному етапі, на основі якої отримують абсолютну величину лізингових платежів. Призначення ставки лізингового відсотка – порівняння ефективності лізингових операцій, а також оцінка ефективності договору лізингу з позиції лізингоодержувача.

Для обліку всіх витрат лізингової компанії, і розрахунку розміру лізингових платежів для того, щоб забезпечити беззбиткову діяльність лізингодавця формулюють перелік витрат - це витрати на обслуговування банківських кредитів, витрат на додаткові послуги, обумовлені в лізинговій угоді, поточних, інвестиційних та інших.

Під інвестиційними витратами розуміються витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням предмета лізингу, зокрема:

– вартість предмета лізингу з урахуванням торгової знижки;

– витрати по митному оформленню й оплаті митних зборів, тарифів і мит, пов'язаних з предметом лізингу;

– комісійна винагорода торгового агента;

– витрати з транспортування, а також охорони і страхування предмета лізингу при транспортуванні;

– витрати щодо зберігання предмета лізингу до моменту введення його в експлуатацію;

– витрати з установлення і монтажу;

– витрати з навчання персоналу лізингоодержувача;

– інші витрати

Вважатимемо відомими повну вартість майна з урахуванням торгової знижки, включаючи митні платежі, вартість послуг посередників, витрати на транспортування, зберігання, установлення і монтаж, навчання персоналу та інші витрати (без ПДВ). Позначимо цю величину С, податок на додану вартість позначимо Нпдв – тоді повна вартість лізингового майна, включаючи всі додаткові витрати і ПДВ, складе Спдв

Спдв = С+ Нпдв (12)

При обліку майна як на балансі лізингодавця, так і лізингоодержувача, балансова вартість майна дорівнює С. Разом із тим, потреба в грошових коштах, необхідних для придбання майна, становить Спдв.

Витрати лізингодавця пов’язані з виконанням лізингової угоди на протязі всього строку дії - поточні і визначаються функціонуванням лізингодавця як суб'єкта господарської діяльності лізингу і включають витрати на оплату товарів, робіт і послуг, зокрема орендну плату; витрати на оплату праці і відрахування до соціальних фондів; податки і збори; інші витрати, Пропонований метод розрахунку лізингових платежів базується на такому групуванні поточних витрат:

– експлуатаційні витрати, річний обсяг – Е;

– податки, що включаються до складу витрат, до яких віднесені:

а) податок на користувачів автомобільних доріг, база податку – обсяг

лізингових платежів, ставка податку – Стд;

б) інші податки, що включаються до складу витрат, річний обсяг

позначимо Пін

– податки, що віднесені на фінансові результати, включаючи:

а) податок на утримання житлового фонду, база податку – обсяг лізингових платежів, ставка податку – Стж;

б) податок на майно, база податку – середньорічна залишкова вартість майна, ставка податку – Стм;

в) податок на прибуток, база податку – оподатковуваний прибуток, ставка податку – Стп.

Витрати лізингодавця на обслуговування кредиту, використаного ним для придбання майна, складаються з:

– погашення основної суми боргу, величина кредиту – К;

– виплати відсотків за кредит, річна відсоткова ставка –р.

К = dк х Спдв = dк х (С +Спдв) (13)

При визначенні обсягів лізингових платежів враховуватимемо кілька специфічних параметрів лізингового договору:

– частку авансового платежу – d_ав

– термін договору (років) –Т;

– періодичність лізингових платежів (у рік) – г;

– річну норму амортизаційних відрахувань – а;

– коефіцієнт прискорення амортизації – кп.

Враховуючи введені параметри, можна визначити три складових вартості лізингового майна: вартість авансового платежу Сав; залишкову вартість Сзалиш.; вартість, що підлягає оплаті лізинговими платежами, Слп

Сав = d_ав С (14)

Слп = а к_у Т С (15)

Сзалиш. = (1 - d_ав - а к_у Т) С (16)

Вважатимемо величиною, що знаходиться, суму лізингових платежів за весь термін договору, яку позначимо Sлп. При викладі методу всі показники, що відносяться до поточної діяльності, розглядатимемо в річному обчисленні. Таким чином, річний обсяг лізингових платежів дорівнює Sлп/т – ця величина – валовий дохід лізингодавця. Перейдемо до визначення витрат. Податок на користувачів автомобільних доріг Стд:

Стд = Стд Sлп/т (17)

Для розрахунку податків, що віднесені на фінансові результати, враховуватимемо такі співвідношення між показниками. Собівартість S є сумою експлуатаційних витрат, амортизаційних відрахувань і податків, що включаються до складу витрат. Валовий прибуток Пв розраховується як різниця між річним обсягом лізингових платежів і собівартістю. Для визначення оподатковуваного прибутку Пн необхідно розрахувати: податок на майно Пм та відняти їх суму від валового прибутку. Прибуток оподаткування служить базою визначення податку на прибуток Пп за відомою ставкою цього податку. При визначенні податку на майно як базу використовуватимемо середню за весь термін договору залишкову вартість майна, що дорівнює С(1 - dав - 0.5аку Т):

S = Е + а к_у С + СтдSлп/Т + Пін (18)

Пв=Sлп/Т–(Е +ак_у С+СтдSлп/Т+Пін)=Sлп (1-Стд)/Т–Э-ак_у С–Нпрз (19)

Пн-Пв-Нж= Sлп(1-Стд–Стж)/Т–С(ак_у (1–Стм0,5Т)+Стм(1–d_ав ))–(Е+Нін)

Чистий прибуток

Пч = Sлп(1 – Стд – Cтж)(1 – Стп)/Т – С(ак_у (1 – Стм 0,5Т) + Стм(1 – d_ав ))(1- Стп) – (Е + Пін)(1 – Стп) (21)

Амортизаційні відрахування

А = а к_у С (22)

Як одну з передумов методу використовуватимемо твердження про погашення кредиту за схемою аннуїтету за умови, що термін, на який береться кредит, співпадає з терміном лізингового договору. Схема аннуїтету припускає, що погашення основного боргу і виплата відсотків в сумі складають упродовж всього періоду кредитного договору постійну величину. У цьому разі річні виплати за кредитом, включаючи відсотки, становитимуть:

В = d_к (С + Нпдв) г рr(1 – рr)^Т /((1 – рr)^Т - 1) , (23)

де рr = (1 + р)^1/r – 1- відсоткова ставка з розрахунку на період виплат за кредитом, співпадаючий з періодом виплати лізингових платежів.

Вважатимемо також, що відома величина чистого доходу лізингодавця в річному обчисленні – Дч. За своєю економічною суттю чистий дохід – це сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань за відніманням витрат на обслуговування кредиту. Розмір чистого доходу лізингодавця повинен відображати різночасність його інвестиційних витрат і отримуваних ним лізингових платежів.

Чистий дохід лізингодавця – ключовий параметр пропонованого методу. Його невід'ємність забезпечує лізингодавцю певний фінансовий ефект, гарантує йому беззбитковий характер договору. В окремому випадку Дч = 0, отримуємо збіг доходів і витрат лізингодавця

Таким чином, основним співвідношенням методу беззбитковості є така рівняння:

Дч = Пч + А – В (24)

Підставивши в це рівняння знайдені вище вирази Пч, А і В, отримаємо рівняння щодо величини Sлп. Розв'язавши його, знайдемо вираз для суми лізингових платежів залежно від решти параметрів лізингового договору:

, (25)

В = (а к_у (1-Стм 0,5Т) + Стм(1-d_ав )(1-Стп) – а к_у d_к ) + (С + Нпдв) г рr(1-рr)^Т / ((1- рr)^Т – 1) + (Е + Нін) (1- Стп) + Дч (26)

Лізингові платежі у разі їх рівномірності рівні:

ЛПг = Sлп / (г Т) (27)

Розрахований обсяг лізингових платежів забезпечує ефективну і беззбиткову роботу лізингодавця впродовж усього терміну договору.

Для розрахунку чистої поточної вартості (NPV) кожен рух грошових коштів переводиться у фінансовий еквівалент поточної вартості. Сума цих фінансових еквівалентів поточної вартості є чистою поточною вартістю проекту.

(28)

Рух грошових коштів (CFt) за період t може бути або притоком, або відтоком грошових коштів. Необхідно взяти до уваги часовий аспект вартості грошей. Це означає, нам потрібна необхідна норма прибутку (k), вживана для цього руху грошових коштів, для того щоб визначити суми поточної вартості, фінансово еквівалентні початковим рухам грошових коштів. Для того щоб оцінити розмір необхідної норми прибутку, скористаємося методом внутрішньої норми прибутку (IRR), який розв'язує рівняння NPV відносно змінної за умови рівності грошових притоків проекту грошовим відтокам.

(29)

У нашому прикладі необхідно розв'язати таке рівняння

У підсумку отримаємо, що внутрішня норма прибутку буде дорівнювати 26,94%. Таким чином, розв'язуючи рівняння Nрv для необхідної норми прибутку к=40%, лізингова компанія отримає збиток у розмірі 5140,27 грн. Прорахувавши аналогічним методом внутрішню норму прибутку для інших проектів, отримали такі дані.(табл. 3.4)

Таблиця 3.4. Оцінка ефективності лізингових проектів

При аналізі даної таблиці напрошується такий висновок: лізингова компанія працює, зазнаючи збитків, оскільки в усіх проектах при використанні реальної необхідної норми прибутку відбувається зниження вартості компанії. Це пояснюється, на наш погляд, декількома причинами. По-перше, компанія не проводить оцінку проектів з урахуванням тимчасової вартості грошей, не використовується коефіцієнт дисконтування. По-друге, лізингова компанія може собі дозволити працювати зі збитками, оскільки позикові кошти отримує не за ринковими умовами річних, а під 5% річних. Джерелом грошових коштів, для фінансування лізингових операцій повинні бути цільові грошові позики НБУ, направлені на фінансування конкретних підприємницьких проектів.

Таким чином, уряд зможе здійснити розвиток лізингових відносин за допомогою державних лізингових компаній які надають малим підприємствам на пільгових умовах можливість узяти в лізинг необхідне обладнання. Однак, на наш погляд, доцільніше було б надати податкові, митні та інші пільги лізинговим компаніям, не державним, а саме комерційним. Тоді конкуренція і загальна кон'юнктура ринку змусили б їх знижувати лізинговий відсоток, що привело б до більшої доступності лізингу для сільськогосподарських підприємств, що у свою чергу забезпечило б більшу затребуваність лізингових відносин і привело до розширення числа лізингоодержувачів, які забезпечили б дохід лізингодавцям. У результаті значно зросла б кількість малих підприємств, покращився б обсяг і якість виготовлюваної ними продукції, зросла кількість нових робочих місць.

Таблиця 3.5 Графік погашення лізингових платежів

З урахуванням відсотків за користування коштами і винагороди лізингодавцю вартість трактора збільшується на 19470 грн.,(табл.3.4) що становило 11%, кредити видаються комерційними банками під 22% річних. Виходячи із цих розрахунків, бачимо, що придбання техніки в лізинг більш вигідне ніж купівля з застосуванням банківського кредиту. Договір фінансового лізингу може укладатися на термін не обов'язково 5 років і виплати можуть проводитися з наростаючим підсумком або, навпаки, із зниженням.

Литература

1. Чекмарева Е. Н. Лизинговый бизнес : практ. пособие по организации и проведению лизинговых операций) : моногр. / Е. Н. Чекмарева. – М. : Экономика, 1993. – 127 с.

2. .Шабашев В. А. Лизинг: основы теории и практики / В. А. Шабашев, Е. А. Федулова, А. В. Кошкин. – М. : КНОРУС, 2004. – 192 с.

3. Шарапова В. М. Лизинг и лизинговые отношения в региональном АПК: теория и практика / В. М. Шарапова. – М. : Экономика с.-х. и перераб. предприятий, 2004. – 310 с.

4. Шебанин В. Проблемы технического переоснащения сельского хозяйства в Украине / В. Шебанин // Экономика Украины. – 2002. – № 12. – С. 68–71.

5. Стан та перспективи розвитку матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва – К. : ІАЕ УААН, 2003. – 48 с.

6. Стародубцев В. В. Спас ли ленд-лиз Россию / В. В. Стародубцев // Российский экономический журнал (ЭКО). – 1995. – № 6. – С. 167–172.

7. Тадарков Д. Лизинг в деловом сотрудничестве Восток-Запад / Д. Тадарков //Проблемы теории и практики. – 1990. – № 6. – С. 68–73.