Вступ
Iсторично
склалося так,
що одна з нових
й, у деякому
вiдношеннi,
найважливiша
функцiя
уряду полягас
в тому, щоб
стабiлiзувати
економiку,
тобто допомагати
iй
забеспечувати
повну
зайнятiсть
ресурсiв
i
стабiльний
рiвень
цiн.
Перед вченими-економiстами
стоiть
завдання глибоко
й конкретно
вивчати явища
i
тенденцii
у розвитку
свiтовоi
економiки.
Одно з перших
мiсць
посiдас
аналiз
iнфляцii
та факторiв,
що ii
обумовлюють.
У
процесi
розвитку сучасноi
змiшаноi
економiки
ступiнь
державного
втручання, а
у рамках останнього-вибiр
адекватноi
макроекономiчноi
полiтики,
що дозволяс
запобiгти
зростанню
iнфляцii
та безробiття,
мають особливе
значення.
Макроекономiчна
теорiя
дас достатньо
чiткi
рекомендацii
вiдносно
умов й наслiдкiв
подiбних
рiшень.
Жодна
з вiдомих
нинi
ринкових економiчних
систем не функцiонус
стихiйно.
Всi
вони являються
об’сктами
державного
регулювання.
При цьому напрямок
й форми державного
втручання
змiнюються
вiдповiдно
до ситуацii,
що склалася
у економiчнiй
системi.
Манiпулювання
податками й
розмiрами
видаткiв
бюджету , контроль
за цiнами
с одними з головних
iнструментiв,
за допомогою
яких уряд може
сприяти подоланню
безробiття
та iнфляцii.
В данiй
роботi
розглядаються
деякi
питання, пов’язанi
iз
стримуванням
iнфляцiйних
процесiв
в економiцi,
а саме: питання
державного
регулювання
й контролю за
цiнами
та антиiнфляцiйного
пiдходу
до оподаткування.
За своiм
змiстом
робота роздiлена
на такi
частини: у першому
та другому
пунктах аналiз
зосереджений
на механiзмi
iнфляцii
та на ii
наслiдках
як у соцiальнiй,
так i
в економiчнiй
сферах; третiй
пункт плану
присвячено
розгляду методiв
державного
регулювання
цiн
та стримування
iнфляцii
за допомогою
податковоi
системи краiни;
в останньому-четвертому
пунктi
дана характеристика
реалiзацii
антиiнфляцiйноi
полiтики
в Украiнi.
1.
Суть iнфляцii
та ii
причини
Iнфляцiя
властива бiльшостi
економiчно
розвинутих
краiн
свiту
i
с
основною проблемою
в тих краiнах,
що розвиваються.
Дамо чiтке
визначення
цьому економiчному
процесу.
Пiд
iнфляцiсю,
як правило,
розумiють
будь-яке знецiнення
грошовоi
одиницi,
тобто систематичне
зростання цiн
незалежно вiд
того, якими
причинами цей
процес викликасться.
Це, звичайно,
не означас, що
пiдвищуються
обов’язково
всi
цiни.
Навiть
у перiоди
досить швидкого
зростання
iнфляцii
деякi
цiни
можуть залишатися
вiдносно
стабiльними,
а iншi
навiть
знижуватися.
Бiльш
вузьке поняття
iнфляцii-систематичне
зростання цiн,
що викликасться
тiльки
грошовим фактором
(надлишком
грошей в оберненнi),
с недостатнiм,
оскiльки
в реальному
життi
грошовi
i негрошовi
фактори зростання
цiн
дуже тiсно
пов’язанi
i впливають
один на одного.
Iнфляцiя
виникас в разi,
якщо суспiльство
намагатиметься
витрачати
бiльше,
нiж
дозволяють
виробничi
потужностi
економiки.
Коли сукупнi
витрати перевищують
обсяг продукту
при повнiй
зайнятостi,
вiдбувасться
пiдвищення
рiвня
цiн.
Отже, надмiрний
обсяг сукупних
витрат носить
iнфляцiйний
характер. У
цьому разi
уряд зобов’язаний
лiквiдувати
надлишковi
витрати. Вiн
може цього
досягнути
головним чином
через скорочення
власних видаткiв,
а також пiдвищенням
податкiв
з метою скорочення
доходiв
приватного
сектору.
Рiвень
iнфляцii
вимiрюсться
через iндекс
цiн:
(1.1)
де I
-
iндекс
цiн
у t-му
перiодi.
Зростання
iндексу
цiн
визначас рiвень
iнфляцii,
а зменшення
його- рiвень
дефляцii.
За
iншою
формулою
розраховусться
темп iнфляцii:
(1.2)
Темп
iнфляцii
с темпом змiни
загального
рiвня
цiн
i
показус
ступiнь
знецiнення
грошей.
Процес
зменшення
темпiв
iнфляцii
отримав назву
дезiнфляцiя.
Протилежним
до iнфляцii
поняттям с
дефляцiя,
яка мас мiсце
тодi,
коли загальний
рiвень
цiн
падас. Дефляцiя
траплялася
вкрай рiдко
в кiнцi
ХХ ст. Пiдтримувана
дефляцiя,
коли цiни
постiйно
падають протягом
декiлькох
рокiв,
як правило,
асоцiюсться
з перiодами
глибокоi
депресii.
В
економiчнiй
науцi
розрiзняють
iнфляцiю
попиту й iнфляцiю
витрат. У першому
випадку iнфляцiю
викликас надлишок
грошей, доходiв
й попиту, в
другому-зростання
витрат на виробництво
товарiв
та послуг.
Iнфляцiя
попиту спостерiгасться,
коли сукупний
попит зростас
швидше за виробничий
потенцiал
економiки,
пiдносячи
цiни,
щоб зрiвноважити
пропозицiю
i
попит.
Покупцi
конкурують
за обмежену
пропозицiю
товарiв,
що призводить
до зростання
цiн.
Для
з’ясування
процесу нарощування
iнфляцii
попиту розглянемо
криву сукупноi
пропозицii,
що мас три вiдрiзки
(мал.1.):
P
мал.1
АS
3
2
1
AD’
AD
0
Q
На
першому вiдрiзку
сукупнi
витрати недостатнi
i
обсяг валового
нацiонального
продукту (сукупноi
пропозицii)
значно вiдстас
вiд
свого потенцiйного
рiвня
за умови повноi
зайнятостi.
У разi
збiльшення
сукупного
попиту рiвень
цiн
не змiниться,
бо буде вiдповiдно
зростати й
обсяг виробництва,
тобто iнфляцiя
поки що буде
вiдсутня.
Це пояснюсться
тим, що iснус
велика кiлькiсть
незалучених
у виробництво
трудових i
матерiальних
ресурсiв,
якi
ще можна залучити
за iснуючих
на них цiн.
Поступово
зростання
попиту пiдштовхус
розвиток сукупноi
пропозицii
до другого
вiдрiзку,
зображенного
на мал.1. Для цього
стану економiки
притаманне
повнiше
використання
ресурсiв,
а тому iх
запаси поступово
скорочуються
i
вони стають
дорожчими.
Починасться
зростання цiн,
тобто iнфляцiя.
Iнфляцiю,
що виникас на
другому вiдрiзку
кривоi
сукупноi
пропозицii,
називають
передчасною,
тому що вона
починасться
до появи повноi
зайнятостi
i
повного використання
виробничих
потужностей
у краiнi.
Подальше
зростання
сукупного
попиту пiдштовхус
сукупну пропозицiю
до потенцiйно
можливого
обсягу виробництва,
зображеного
на мал.1 третiм
вiдрiзком.
На цьому вiдрiзку
реальний валовий
нацiональний
продукт досягас
свого максимуму,
i
тому подальше
збiльшення
сукупного
попиту зумовлюс
iнфляцiю,
яку називають
вже “чистою”
на вiдмiну
вiд
передчасноi.
Слiд
зазначити, що
покриття дефiциту
державного
бюджету за
рахунок кредитно-грошовоi
емiсii
с одним з найважливiших
чинникiв
iнфляцii
попиту,
оскiльки
зростання
пропозицii
грошей збiльшус
сукупний попит
на товари та
послуги, який,
у свою чергу,
пiдвищус
рiвень
цiн.
Iнфляцiя
витрат, або
iнфляцiя
пропозицii,
спостерiгасться
в тому випадку,
коли збiльшуються
витрати на
одиницю продукцii,
тобто середнi
витрати за
данного обсягу
виробництва.
Збiльшення
витрат на одиницю
продукцii
в економiцi
скорочус прибутки
й обсяг продукцii,
який може бути
запропонований
за iснуючого
рiвня
цiн.
Внаслiдок
цього зменшусться
сукупна пропозицiя
товарiв
та послуг, що,
в свою чергу,
пiдвищус
рiвень
цiн.
Таким
чином, витрати,
а не попит збiльшують
цiни.
Зростання
собiвартостi,
що призводить
до iнфляцii
витрат, може
бути викликано
рiзними
причинами,
наприклад,
недостачею
або подорожчанням
сировини, матерiалiв,
палива, працi.
Одним
iз
джерел iнфляцii
витрат
c рiзкi
порушення
(“шоки”) пропозицii.
Пiд
рiзким
порушенням
(“шоком”) пропозицii
розумiсться
подiя,
зовнiшня
по вiдношенню
до функцiонування
вiтчизняноi
економiчноi
системи (скажiмо,
пiдвищення
цiн
на iмпорт
або несприятливi
погоднi
умови), що збiльшус
очiкуваний
фiрмами
середнiй
рiвень
цiн
на фактори
виробництва.
Графiчно
процес iнфляцii
витрат представлено
на мал.2:
P
AS’
мал.2
AS
P’
P
AD
0 Q’
Q
Q
Внаслiдок
вищеназваних
обставин крива
сукупноi
пропозицii
зсунеться
вгору-лiворуч
до AS’.
Наслiдком
цього буде
пiдвищення
цiн
(вiд
P
до P’).
Iнфляцiя
мас рiзнi
ступенi
тяжкостi.
Згiдно
з цим економiчна
наука видiляс
такi
три ii
види: помiрна
iнфляцiя,
галопуюча
iнфляцiя
i
гiперiнфляцiя.
Помiрна
iнфляцiя.
Помiрна
iнфляцiя
характеризусться
повiльним
зростанням
цiн.
При цьому щорiчний
темп iнфляцii
вимiрюсться
як правило
однозначним
числом. Помiрна
iнфляцiя
с типовою сьогоднi
для бiльшостi
економiчно
розвинутих
краiн.
Галопуюча
iнфляцiя.
Iнфляцiя,
що вимiрюсться
двозначними
чи тризначними
числами-20, 100 чи
200% за рiк.
Гiперiнфляцiя.
Цей рiзновид
iнфляцii
мас мiсце,
коли цiни
зростають на
тисячу, мiльйон
чи мiльярд
процентiв
за рiк.
Аналiз
виявляс декiлька
харакерних
рис гiперiнфляцii.
По-перше, реальний
попит на грошi,
вимiрюваний
як вiдношення
запасу грошей
до рiвня
цiн,
падас дуже
рiзко.
По-друге, вiдноснi
цiни
стають дуже
нестабiльними.
За нормальних
умов зарплата
робiтника
майже не змiнюсться
(менш нiж
на 1% в мiсяць).
В умовах гiперiнфляцii
реальна заробiтна
плата може
знижуватись
в середньому
на третину
протягом одного
мiсяця.
Дуже вiдчутним
с вплив гiперiнфляцii
на розподiл
багатства.
Знецiнення
грошей руйнус
заощадження
населення,
пiдриваючи
економiчну
свободу суспiльства.
Цi
iнтенсивнi
коливання у
вiдносних
цiнах
i
реальнiй
зарплатi,
збiднення
населення
iлюструють
головну втрату
вiд
iнфляцii.
На щастя, гiперiнфляцiя
траплясться
досить рiдко.
Вона мас мiсце
переважно пiд
час вiйн
чи в перiоди,
що йдуть за
вiйнами
i
революцiями.
Гiперiнфляцiя
сучасного
перiоду
характерна
для краiн,
що здiйснювали
революцiйний
перехiд
вiд
соцiалiзму
до ринковоi
економiки;
в Польшi
цiни
зростали бiльш
як на 1000% щороку
в 1989-1990 рр.
Експансiонiстська
фiскальна
полiтика
держави досить
часто стас
генератором
iнфляцii.
Припустимо,
що економiчна
система знаходиться
у станi
рiвноваги
й експерти
розраховують
на таку стабiльнiсть
у майбутньому.
Але,
виходячи iз
полiтичних
мiркувань,
наприклад, в
зв’язку
з наближенням
президентських
виборiв,
уряд, щоб догодити
виборцям, вирiшус
збiльшити
виплати з державного
бюджету,
знизити податки
й негайно розпочати
реалiзацiю
проектiв
для створення
нових робочих
мiсць.
Зрозумiло,
що зростання
реального
обсягу виробництва
й скорочення
безробiття,
досягнуте
адмiнiтсрацiсю
президента,
зробить неабиякий
вплив на результати
виборiв.
Отже, складасться
проект нереально
розширеного
державного
бюджету на рiк
виборiв.
Як тiльки
цi
плани почнуть
реалiзовуватись,
економiчна
система вийде
iз
стану рiвноваги.
Дiйсно,
спочатку реальний
обсяг виробництва
зросте, безробiття
скоротиться,
а пiдвищення
рiвня
цiн
при цьому буде
незначне.
Але,
вже у наступному
роцi
зарплата, цiни
на ресурси й
фактори виробництва
почнуть iнтенсивно
зростати. По
мiрi
того, як фiрми
будуть пристосовувати
своi
очiкування
до нових умов,
зростуть не
тiльки
цiни
на товари та
послуги, але
й вiдбудеться
скорочення
обсягiв
виробництва,
супроводжуване
зростанням
безробiття.
Один
з можливих
варiантiв
реакцii
уряду на iнтенсивне
пiдвищення
цiн
полягас у припиненнi
стимулювання
економiчного
зростання. Тодi
iнфляцiя
буде припинена,
але обсяг виробництва
знову зменшиться
до природнього
рiвня,
а норма безробiття
зросте до свого
природного
значення. Iнша
альтернатива
полягас у продовженнi
експансiонiстськоi
податково-бюджетноi
полiтики.
В такому разi
протягом деякого
часу буде можливо
пiдтримувати
реальний обсяг
виробництва
вищим, а норму
безробiття-меншою
за iх
природi
рiвнi.
Однак вибiр
цього варiанту
буде означати
продовження
розвитку iнфляцiйних
процесiв.
Можливо, що
деякий сталий
з року в рiк
темп
iнфляцii
виявиться
недостатнiм
для того, щоб
втримати безробiття
на рiвнi
нижчому за
природний. Для
тривалого
утримання
безробiття
на такому рiвнi
з кожним роком
прийдется
навiть
прискорювати
темпи iнфляцii.
Чим
би не була
спровокована
iнфляцiя,
вона знецiнюс
доходи бюджету
й супроводжусться
його дефiцитом.
Крiм
бюджетного
дефiциту
iнфляцiя
обов’язково
супроводжусться
нерiвномiрним
зростанням
цiн
й, звiдси,
порушенням
господарчих
зв’язкiв,
гонкою цiн
мiж
окремими галузями
економiки
й хвильоподiбним
поширенням
зростання цiн
по районах
держави й галузям.
У станi
iнфляцiйноi
нестабiльностi
орiснтацiя
лише на регулювання
з боку спiввiдношення
“попит-пропозицiя”
може призвести
до затяжних
криз з повiльним
перiодом
стабiлiзацii
i
оздоровлення
економiки.
Про це свiдчить
досвiд
розвитку
капiталiстичних
краiн
часiв
вiльноi
конкуренцii.
Як
бачимо, iнфляцiя
с дуже небезпечною
для економiки,
порушуючи
макроекономiчну
стабiльнiсть.
Тому антиiнфляцiйна
державна полiтика
займас одне
з головних
мiсць
серед засобiв
державного
регулювання
економiки.
Проте ключовий
момент сучасноi
iнфляцii
полягас в тому,
що вона розвивасться
як iнерцiйна,
i
зупинити ii
надзвичайно
важко. Тобто
iнфляцiя
мас властивiсть
залишатися
стабiльною,
поки економiчна
ситуацiя
не змусить ii
пiдвищитись
або впасти.
Розглянемо
мал.2:
P
Q
мал.3
AS’
P’=1,14P
AS
P’
P
AD’
AD
0
Q
Припустимо,
що, розраховуючи
на зростання
рiвня
цiн
в майбутньому
на 14%
щороку, пiдприсмства
орiснтуються
на вiдповiдне
збiльшення
середнiх
витрат, i
передбачливо
пiдiймають
цiни
на власну
продукцiю.
Це змiщус
криву сукупноi
пропозицii
вiд
AD
до
AD’
на 14%
щороку. Якщо
уряд продовжуватиме
збiльшувати
грошову масу,
то крива сукупного
попиту буде
рухатись вгору
таким самим
темпом до
AS’.
Макроекономiчна
рiвновага
перемiщуватиметься
з точки Е в Е’.
Цiни
будуть зростати,
а реальний
обсяг виробництва
залишиться
на тому ж рiвнi.
Отже перетин
кривих AD
i AS
кожного року
буде на 14%
вище за попереднiй.
Цiни
зростатимуть
на 14%
з року в рiк:
iнерцiйна
iнфляцiя
становитиме
14%
на рiк.
Iнерцiя
в очiкуваннi
iнфляцiйних
процесiв
с головною
причиною iнфляцii,
що супроводжусться
спадом виробництва.
Вона продовжус
“тягнути” вгору
криву сукупноi
пропозицii
навiть
пiсля
обмежуючих
заходiв
з боку уряду.
В
умовах, якщо
замовленi
виробниками
бiльш
високi
цiни
на продукцiю
не супроводжуються
вiдповiдними
заходами уряду
по збiльшенню
грошовоi
маси, загострюсться
процес стагфляцii*.
Крiм
того, зростання
цiн
зменшус наявну
реальну грошову
масу, що веде
до скорочення
сукупного
попиту. Проте
пiдприсмства,
як i
ранiше,
очiкуючи
пiдвищення
цiн,
пiднiмуть
сукупну пропозицiю
вiд
AS
до AS’.Паралельно
з зростанням
цiн
буде йти спад
виробництва.
*
Стагфляцiя-поняття,
що запроваджене
в обiг
на початку 70-х
рокiв.
Воно описус
таку економiчну
ситуацiю,
в якiй
висока норма
безробiття
в умовах стагнацii
посднусться
з високим сталим
темпом iнфляцii.
Явище стагфляцii
нинi
пояснюють
головним чином
iнерцiйною
природою iнфляцiйних
процесiв.
2.Соцiально-економiчнi
наслiдки
iнфляцii
Головними
соцiально-економiчними
наслiдками
iнфляцii
с: перерозподiл
доходiв,
прихована
державна конфiскацiя
грошей у населення
через податки,
прискорена
матерiалiзацiя
грошей, падiння
реальноi
процентноi
ставки на капiтал.
Основний
розподiльчий
вплив iнфляцii
виникас
через вiдмiнностi
у активах i
пасивах, якими
володiють
люди. Для iндивiда,
що отримав
позику i
мас вносити
по нiй
щорiчний
(або щомiсячний)
платiж
згiдно
зi
ставкою проценту,
iнфляцiя
фактично с
моментом
позитивним.
Наприклад,
позичено 100000 долл.
для купiвлi
будинку i
щорiчнi
платежi
по закладнiй
становлять
10000 долл. У разi
пiдвищення
цiн
у 2 рази, тобто
наявностi
iнфляцii,
платежi
по закладнiй
нiяк
не змiняться
i
будуть становити
тi
ж самi
10000 долл. за рiк,
хоча кiлькiсть
благ, що можна
придбати на
цю суму зменшиться
вдвiчi.*
Боржник при
цьому тiльки
виграс, оскiльки
реальний процент
за використання
капiталу
зменшився
наполовину.
В
цiлому
непередбачена
iнфляцiя
перерозподiляс
багатство вiд
кредиторiв
до боржникiв,
а непередбачене
зниження темпiв
iнфляцii
дас протилежний
ефект.
Iнфляцiя
c головним
чинником, що
впливас на
вiдсотковi
ставки, оскiльки
пiд
ii
дiсю
змiнюсться
купiвельна
спроможнiсть
грошових одиниць
i
зменшусться
реальна прибутковiсть
iнвестицiй.
Окрiм
перерозподiлу
доходiв
iнфляцiя
впливас на
економiку
через загальний
обсяг виробництва.
Такий вплив
спралясться
на рiвень
обсягу виробництва
в цiлому.
Тут слiд
зауважити, що
безпосереднього
зв’язку
мiж
цiнами
i
обсягом виробництва
немас. Збiльшення
сукупного
попиту збiльшус
i
цiни,
i
обсяг виробництва.
Проте потрясiння
в пропозицii,
перемiщуючи
вгору криву
сукупноi
пропозицii,
пiдвищать
цiни
i
зменшать обсяг
виробництва.
*
Якщо iнфляцiя
тривас досить
довго, то у ринкових
процентних
ставках поступово
передбачасться
поправка на
|