Оподаткування громадян суб єктів підприємницької діяльності по єдиному податку - реферат

Вступ

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Україна почала створення власної податкової системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших держав, адже податкова система має відображати конкретні умови кожної держави, тобто рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і т.д. У зв'язку з цим, склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися. Але існує ряд основних податків, які дістали загальносвітове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво різнитися в конкретних країнах.

Створити ефективну податкову систему дуже не просто. Податки перебувають на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо. Потрібні важкі пошуки компромісу. Однак, за будь-яких умов, податкова система має бути стабільною. Платники податків повинні заздалегідь знати за що, скільки і коли вони мають платити та які будуть наслідки невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

Важливу роль в сучасній податковій системі України відіграють податки з громадян – суб’єктів підприємницької діяльності. Податки з суб’єктів підприємницької діяльності - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і суб’єктами підприємницької діяльності з приводу примусового обов'язкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Від того, наскільки вдало складаються взаємовідносини між державою і населенням, залежить фінансовий стан однієї і другої сторони.

Світовий досвід переконує, що ефективність функціонування економіки значною мірою залежить від оптимального співвідношення в країні середнього та малого бізнесу. Взаємодія держави і малого бізнесу в країнах з розвинутою економікою здійснюється на взаємовигідних умовах і має довгостроковий характер.

Існуюча система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності в Україні включає оподаткування приватних підприємців на загальній системі , оподаткування по єдиному та фіксованому податках.

Мета дослідження полягає в аналізі діючого механізму спрощеного оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – оподаткуванню по єдиному податку, проблеми та удосконалення механізму оподаткування приватних підприємців з урахуванням зарубіжного досвіду різних рівнів.

Предметом дослідження є специфічна сфера економічних відносин, які виникають між державою, з одного боку, та суб’єктами підприємницької діяльності з іншого, у процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів.

Методологічною основою дослідження вибраної теми та написання курсової роботи стали Закони України, монографічні дослідження, наукові статті. Крім того при написанні роботи використовувались підручники, навчально-методичні посібники, нормативні акти та статистичні матеріали державної податкової інспекції у Шевченківському районі.

Розділ 1. Сутність оподаткування громадян – суб’єктів підприємницької діяльності по єдиному податку

Сьогодні у більшості громадян, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності вже немає сумнівів щодо переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Підтвердженням цьому є не тільки позитивні відгуки у пресі та серед платників податку, але й значне збільшення чисельності бажаючих обрати спрощений спосіб оподаткування.

Першим кроком визначення правових засад державної підтримки малого підприємництва, створення відповідних умов для ефективного використання можливостей малого підприємництва був Указ Президента України від 03.07.98 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, яким здійснено впровадження у систему оподаткування доходів фізичних осіб єдиного податку та спрощеного порядку обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва [10].

Наступним кроком було прийняття Закону України від 19.10.2000 р. №2063-ІІ “Про державну підтримку малого підприємництва”, яким визначено основні напрями державної підтримки малого підприємництва, органи, що здійснюють його підтримку, та комплекс заходів спрямованих на реалізацію Національної програми підтримкм малого підприємництва.

Отже, платниками єдиного податку можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсях виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції.

Суб’єкти підприємницької діяльності мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності– фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не можуть становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за місяць.

У 1999 році в державній податковій інспекції Радянського району м. Києва мінімальна ставка єдиного податку становила 30 грн. (здача в оренду однокімнатної квартири), 50 грн. (інші види діяльності по виробництву, інші види послуг та інші види діяльності), 60 грн. (транспортні послуги – пасажирські по місту, посередницька діяльність). Максимальна ставка 200 грн. (оптова торгівля).

У 2000 – 2001 роках мінімальна ставка вже становила 80 грн. (інші види послуг), 100 грн. (виготовлення виробів з хутра, транспортні послуги – пасажирські по місту, маркетингові, інформаційно– консультаційні послуги тощо), максимальна ставка 200 грн. за ремонт та будівництво житла, медичну практику, торговельну діяльність, здавання рухомого та нерухомого майна в найм та інше.

Згідно з розпорядженням Київської міської ради Шевченківська ДПІ об’єдналася з Радянською ДПІ м. Києва. Ставки єдиного податку в Шевченківській ДПІ м. Києва в 2002 році стали більш диференційовані, тобто збільшилась кількість видів діяльності, що дало можливість деяким платникам платити меншу ставку єдиного податку, хоча в загальному ставки податку значно зросли. Мінімальна ставка податку становить 100 грн. (сільське господарство, мисливство та та пов’язані з ним послуги оброблення металу, оброблення відходів тощо). Максимальна ставка 200 грн. - торговельна діяльність, транспортні послуги тощо.

Якщо приватний підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку то придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок за ставкою, що не перевищує 200 грн.

У разі, коли платник єдиного податку, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, використовує найману працю (разом з членами його сім’ї), ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичні особи, платники єдиного податку, звільняються від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї. При цьому заробітна плата повинна бути не меншою мінімальної заробітної плати.

Також вони звільняються від сплати:

податку на додану вартість (за бажанням);

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва );

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Державного іноваційного фонду;

збору на обов’язкове соціальне страхування;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Єдиний податок сплачується щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного козначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету – 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;

на обов’язкове соціальне страхування – 15 відсотків ( у томе числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки).

Суб’єкт малого підприємництва має право платити податок щомісячно, за квартал або за рік.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) тобто до :

15 грудня, 15 березня, 15 червня, 15 вересня.

Суб’єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку подають заяву про перехід на спрощену систему оподаткування один раз на рік.

Свідоцтво єдиного податку видається при умові відсутності заборговоності по всіх установлених податках і обов’язкових платежах за попередній період.

В Шевченківській ДПІ м. Києва, для виявлення відсутності заборгованості, суб’єкти підприємницької діяльності проходять Відомість звірки розрахунків по платежах у бюджет, який підтверджує відсутність заборгованості.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня подання заяви видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати пеисьмову мотивовану відмову. У випадку, якщо заяву було подано не своєчасно, але пред’явлено платіжний документ, який підтверджує сплату податку, орган державної податкової служби повинен видати Свідоцтво про сплату єдиного податку.

Новостворені та зареєстровані у встановленому порядку суб’єкти підприємницької діяльності, які протягом кварталу зареєстрували підприємницьку діяльність, наприклад у другому місяці кварталу або в останню неділю місяця, і подали заяву для переходу на спрощену систему оподаткування та бажають працювати з цього періоду, то вони сплачують податок за повний місяць, з якого вони розпочинають свою діяльність. Податкові органи не мають право вимагати сплати єдиного податку за повний квартал, в якому вони зареєструвалися, включаючи період, коли дані особи ще не були суб’єктами підприємницької діяльності.

Якщо протягом календарного року прийнято рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, фізична особа – платник єдиного податку повинна подати не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного періоду заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

Підставою для припинення застосування спрощеної системи оподаткування, обліку, звітності є також заява про припинення підприємницької діяльності.

Суб’єкт підприємницької діяльності – платник єдиного податку має право не застосовувати електронні контрольно–касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Також, якщо вони здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, їм дозволено проводити розрахункові операції без реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок.

Від сплати податку за землю вони звільняються за земельні ділянки, які використовуються для провадження підприємницької діяльності, але не звільняються від сплати орендної плати за землю.

Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, йому видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку.

У разі збільшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого свідоцтва платника єдиного податку приватний підприємець повинен подати заяву про надання довідки на нового працівника, здійснити проплату за кожного додаткового найманого працівника, з розрахунку не менше, як за повний місяць з початку діяльності таких працівників і отримати довідку для цих працівників.

У разі зменшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платника єдиного податку, приватний підприємець повинен повернути до органу державної податкової служби Довідки звільнених працівників.

Якщо приватний підприємець втратив довідки він повинен повідомити про це орган державної податкової служби. Доплата за працівникв може бути припинена лише починаючи з наступного кварталу.

Свідоцтво (довідка) повинні знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника, включаючи членів його сім’ї) та пред’являтися працівникам контролюючих органів.

Свідоцтво та довідки видані платнику єдиного податку, не можуть бути передані іншим особам, крім зазначених у них.

У разі втрати свідоцтва (довідки) платник єдиного податку повинен повідомити орган державної податкової служби, подати об’яву до Засобів масової інформації про втрату. На підставі заяви і об’яви в газеті податковий орган видає дублікат свідоцтва (довідки).

Після закінчення терміну дії свідоцтва (довідки) воно повинно бути повернуто в 5 – денний термін до органу податкової служби, який її видав.

Для подавження дії свідоцтва платник єдиного податку подає заяву в зазначений термін і проводить проплату.

При цьому у Свідоцтві здійснюється відповідний запис за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника і засвідчується печаткою.

Аналогічний запис здійснюється в довідках найманих працівників, які продовжують діяльність у платника єдиного податку.

Для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доховів та витрат.

При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи: “ період обліку”, “ витрати на виробництво продукції”, “ сума виручки (доходу)”, “ чистий дохід”.

Книга обліку доходів і витрат повинна бути пронумерованою, прошнурованою, зареєстрованою в державній податковій службі за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Для реєстрації надається Книга обліку доходів і витрат разом із заявою про її реєстрацію, в якій має бути вказано:

прізвище, ім’я, по батькові , паспортні дані, ідентифікаційний номер платника єдиного податку;

номер і дату видачі суб’єкту підприємницької діяльності Свідоцтва про сплату єдиного податку.

У разі припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – платника єдиного податку, звільнення найманого працівника без працевлаштування іншого, або закінчення аркушів у Книзі відповідальним працівником податкового органу робиться відповідний запис (“Книгу анульовано”). Книга залишається на зберігання у платника єдиного податку.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкт підприємницькоі діяльності – фізична особа подає до органу податкової служби звіт суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку . Звіт подається до 20 числа місяця, що наступає за звітним періодом (кварталом).

Суб’єкт підприємницької діяльності, платник єдиного податку не мають право здійснювати торгівлю лікеро–горілчаними та тютюновими виробами, пально–мастильними матеріалами.

До лікера–горілчаної продукції включається: горілка і лікеро– горілчані напої. Горілка–алкогольний напій, який готується шляхом обробки активованим вугіллям водно–спиртового розчину місткістю 38 – 56 % з додаванням в нього інгрідієнтів та без них, при цьому інгрідієнти, що вносяться не повинні змінювати колір горілки.

Лікеро–горілчані напої міцністю 12 – 60 %, виготовлені шляхом змішування напівфабрикатів (спиртових напоїв, соків, морсів, ароматичних спиртів тощо) з етиловим ректифікованим спиртом, водою з добавкою барвників або без них.

Перелік назв пально–мастильних матеріалів і послуг з оптової і роздрібної торгівлі цими матеріалами, їх коди встановлено в ДК 016 – 97 “Державний класифікатор продукції та послуг”.

Платниками єдиного податку не можуть бути також суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність із виготовлення виробів з дорогоцінних металів для їх подальшої реалізаці, і зокрема їх обміну на брухт.

Суб’єкти підприємницької діяльності – платники єдиного податку, які використовують найману працю мають право робити записи до трудової книги працівника про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівником трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Фізичні особи - суб’єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок можуть вирішити не бути платниками податку на додану вартість. Процедура зняття з обліку платника єдиного податку, як платника податку на додану вартість регламентується Положенням про Реєстр платника податку на додану вартість.

При цьому зазначені суб’єкти зобов’язані:

здати до податкового органу за місцем реєстрації оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість і всі завірені податковим органом копії цього свідоцтва;

заяву про скасування реєстрації їх як платника податку на додану вартість;

подати до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, у якій мають бути зазначені всі операції за останній звітний період, по яких виникли податкові зобов’язання;

внести до бюджету суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією, і погасити заборгованість перед бюджетом за попередній податковий звітний період.

З моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартіст, такі особи втрачають право на:

нарахування податку в разі здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг);

виписувати податкові накладні;

отримання податкового кредиту в разі здійснення операцій з придбання товарів, (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість;

отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

Водночас у випадках, коли такими платниками застосовується касовий метод визначення податкових зобов’язань, у разі наявності на момент анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість дебіторська заборгованість з відвантажених (виконаних, наданих) товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість, такі платники зобов’язанні задекларувати по таких операціях податкові зобов’язання та погасити суму податкових зобов’язань у міру проведення розрахунків та закриття дебіторської заборгованості незалежно від того, що такі особи на дату виникнення податкових зобов’язань не значаться платниками податку на додану вартість, за умови, що такими платниками не проведено відповідних перерахунків з покупцем.

Крім того, платниками податку на додану вартість, в обліку яких на день вилучення з реєстрації (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість) числяться товарні залишки, незамортизовані основні фонди чи інші активи, стосовно яких суми податку на додану вартість були внесені до складу податкового кредиту в попередніх чи поточному звітних періодах, зобов’язані зменшити суму податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при їх придбанні, у розмірі, який відповідає частці таких недовикористаних в оподатковуваних операціях у попередніх звітних періодах товарних залишків шляхам відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (з поданням розрахунку коригування).

Зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється за наслідкоми звітного періоду, в якому відбувається вилучення з реєстрації, з відповідним збільшенням валових витрат на суму таких податкових зобов’язань.

Якщо зо наслідками діяльності як платника податку на додану вартість (до моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість) платником було задекларовано суму бюджетного (експортного) відшкодування або було задекларовано суму податку на додану вартість до сплати в бюджет, такий платник і після анулювання Свідоцтва має право на отримання такого відшкодування, рівно як і зобов’язаний сплатити належну бюджету суму податку, протягом строків, встановлених законодавством для відшкодування або сплати податку.

У разі переходу платників єдиного податку на загальну систему оподаткування їм необхідно зареєструватися платником податку на додану вартість, якщо такий суб’єкт підприємницької діяльності підпадає під визначення платника податку на додану вартість.

Платниками єдиного податку, в тому числі й тим, які одночасно є платниками податку на додану вартість, дозволено застосовувати квартальний податковий період подання звітності, у тому числі податку на додану вартість. Отже, навіть у разі, коли обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів громадян, платник податку на додану вартість, який сплачує єдиний податок, має право подавати декларацію з податку на додану вартість не щомісячну, а щоквартальну.

Якщо платника податку на додану вартість, що сплачує єдиний податок, обсяги продажу товарів (робіт, послуг), які є об’єктом оподаткування , починаючи з податкового періоду, в якому таку особу зареєстровано як платника податку на додану вартість, не перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів громадян, такі платники не можуть отримати бюджетне (експортне) відшкодування (у цьому випадку зазначена різниця між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом зараховується в рахунак зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів до моменту досягнення граничного розміру).

Сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету платникові, не може бути зарахована в рахунок сплати єдиного податку, оскільки сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків і зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до державного бюджету, а сума єдиного податку зараховується до Державного бюджету лише частково – у розмірі 20 відсотків суми єдиного податку. Решта єдиного податку розподіляється між місцевим бюджетом, Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування та Державним фондом сприяння зайнятості населення.

Сума податку на додану вартість за бажанням платника може бути повернуто на його рахунок у банку, потім платник самостійно за рахунок цих коштів може сплатити єдиний податок.

Суб’єкт підприємницької діяльності – платник податку на додану вартість, який купує товари від платника єдиного податку, який не є платником податку на додану вартість, по таких товарах (роботах, послугах) не має права на податковий кредит, самостійне виділення суми податку на додану вартість та зарахування її до податкового кредиту не допускається [23].

Як свідчать систематичні дані, чисельність фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють на умовах спрощеної системи оподаткування, постійно збільшується, причому не за рахунок збільшення самої чисельності підприємців, а за рахунок переходу їх із загальної системи оподаткування на спрощену.

Як бачимо однією з причин переходу на спрощену систему оподаткування приватними підприємцями є ведення ними спрощеного податкового обліку, що дає змогу значно зменшити кількість помилок, які допускають приватні підприємці.

Розділ 2. Аналіз діючого механізму оподаткувння громадян – суб’єктів підприємницької діяльності по єдиному податку (на матеріалах ДПІ Шевченківського району м. Києва)

Важливу роль у формуванні бюджету відіграють надходження податків, які сплачують приватні підприємці.

Розглянувши теоретичні аспекти спрощеного оподаткування громадян – суб’єктів підприємницької діяльності (умови оподаткування, строки подання звітності, ставки податків тощо) проаналізуємо роботу з приватними підприємцями в податковій інспекції Шевченківського району (кількість платників, ставки податків, фактичні надходження податків їх динаміка).

Станом на 01.12.2000 року в державній податковій інспекції Шевченківського району було зареєстровано 2208 приватних підприємців, з них новостворених – 343. Фактично сплачує податки – 1510. Мають пільги 50, не приступили до господарської діяльності – 82, не мають об’єкту оподаткування – 11, подали заяву на закриття – 212.

Станом на 01.12.2001 року зареєстровано – 2373 суб’єктів підприємницької діяльності, з них новостворені – 552. Кількість платників, що фактично сплачують податки – 1480, мають пільги – 37, не приступили до господарської діяльності – 159, не мають об’єкту оподаткування – 14, подали заяву на закриття – 131.

Отже, бачимо, що в 2001 р. приватних підприємців зареєструвалося на 60 % більше ніж в 2000 р. Хоча кількість платників податків, які подали заяву на закриття і які мають пільги значно зменшилась, кількість платників які сплачують податки в 2001р. зменшилась на 2 % в порівняні з 2000 р.

Згідно розпорядження Київської міської ради від 01.08.2001 р. № 1625 “Про утворення районих у місті Києві державних адміністрацій” відбулося об’єднанння районів, що призвело до значного збільшення кількості громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.

Станом на 01.03.2002 року в державній податковій інспекції Шевченківського району зареєстровано 7778 громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі з інших районів – 3493, в тому числі адвокатів і нотаріусів – 201, взято на облік з початку року – 429, подало заяву на закриття – 107, перейшли до інших державних податкових інспекцій – 7 приватних підприємців. Тобто, після злиття районів кількість платників податків у ДПІ ШЕвченківського району в порівняні з 2001 роком зросла в три раза.

Проаналізуємо кількість приватних підприємців, які зареєстровані в ДПІ Шевченківського району, як платники єдиного податку.

В ДПІ Шевченківського району станом на 01.12.99 р. було зареєстровано 126 приватних підприємці, які отримали свідоцтво про сплату єдиного податку. З ними перебувало у трудових відносинах – 52 допомагаючих. До бюджету від сплати єдиного податку надійшло – 148,6 тис. грн. (середньомісячні надходження складають 12,38 тис. грн.).

Станом на 01.12.00 р. свідоцтво отримало 615 приватних підприємці, які уклали трудові угоди з 482 громадянами. В порівняні з 1999 роком в 2000 році на спрощену систему оподаткування перейшло в 4,5 рази більше приватних підприємців. Надходження до бюджету становили – 927,8 тис. грн. (середньомісячні надходження складають 77,32 тис. грн.). Кількість платників єдиного податку в 2000 р. зросла в порівнянні з 1999 р. майже в п’ять разів, а надходження в шість разів.

На 01.12.2001 рік на спрощену систему оподаткування перейшло вже 1307 приватних підприємці, в трудових відносинах з ними перебувало – 1119 чоловік. До бюджету надійшло – 2912,8 тис. грн., а 02.02.2002 р. – 1894 приватних підприємці, а сплачено було – 303,6 тис. грн. Кількість платників єдиного податку в порівнянні з 2000 р. зросла в два рази, надходження податку в три рази.

Середньорічні надходження прибуткового податку від приватних підприємців, які працюють не за спрощеною системою оподаткування становлять приблизно 2,1 тис. грн., а середньорічні надходження єдиного податку приблизно 2,5 тис. грн. незважаючи на те, що кількість платників єдиного податку менша майже в п’ять разів.

Ці дані свідчать про те, що спрощена система оподаткування є привабливою для платників податків і дає можливість мобілізувати значні надходження до бюджету.

Таблиця 2.1.

Аналіз обліку приватних підприємців, які зареєстровані ДПІ

Шевченківського району м.Києва, як платники єдиного податку

за 1999 –2002 рр.

	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 (січень, лютий)
Кількість підприємців	126	615	1307	1894
Кількість допомагаючих	52	482	1119	1140
Кількість патентів	126	615	1307	1894
Сума сплаченого податку (тис. грн.)	148,6	927,8	2912,8	303,6

Найбільш приватних підприємців, які сплачують єниний податок зареєстровано за такими видами діяльноств (станом на 01.03.2002 р.):

інші види діяльності – 478;

оптова торгівля і посередництво у торгівлі – 198;

наземний транспорт – 134;

здавання під найм власної нерухомості – 71;

пасажирські транспортні перевезення – 60.

В ДПІ Шевченківського району за результатами проведеного аналізу встановлено, що станом на 01.12.2001 року 1192 суб’єкта підприємницької діяльності, які працюють на загальній системі оподаткування зареєстровано як платники податку на додану вартість, 42 приватних підприємці, які сплачують єдиний податок.

За 2001 рік було проведено 89 контрольних перевірок стану банківських рахунків приватних підприємців. Випадку руху коштів на розрахункових рахунках підприємців, які декларують відсутність підприємницької діяльності не виявлено.

Встановлено 4 приватних підприємці, які ввозили продукцію на митну територію України протягом 2001 року. Всі виявлені підприємці працюють на спрощеній системі оподаткування і не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Надходження податку на додану вартість по громадянам – суб’єктам підприємницької діяльності складають 0,45 % від загальної суми фактичних надходжень по ДПІ. Фактично сплачувало податок 270 осіб.

Кількість платників, що сплатили за 12 місяців:

більше 10 тис. грн. – 10 платників, або 3,7 % від загальної кількості платників;

від 1 до 10 тис. грн. – 53 платника, або 19,6 %;

від 0,1 до 1 тис. грн. – 111 платника, або 41,4 %;

до 0,1 тис. грн. – 96 платників, або 35,3 %.

Платниками першої групи внесено до бюджету з початку року 202,4 тис грн., або 47,8 % загальної суми надходжень, другої групи – 148,6 тис. грн., або 35,1 %, третьої групи – 67,7 тис. грн., або 16 %, четвертої групи – 4,9 тис. грн., або 1,1 %.

Середньомісячні надходження на одного платника податку на додану вартість складають: по першій групі платників – 2,0 тис. грн., по другій – 0,3 тис. грн., по третій – 60 грн., по четвертій – 4 грн., на одного платника по всім групам – 157 грн.

З початку року найбільші суми, що підлягають сплаті до бюджету заявлені 12 особами (сума податку складає 414,4 тис. грн.), а до відшкодування - 3 особами (сума відшкодування становить 52,2 тис. грн.). За результатами контрольно перевірочної роботи суму відшкодування до бюджету зменшено за поточний рік 22 громадянам на суму 9,8 тис. грн., донараховано 59,5 тис. грн., з яких сплачено 35,5 тис. грн.

Станом на 01.03.2002 року кількість суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють на загальній системі оподаткування і зареєстровано як платники податку на додану вартість зменшилась і становить 1083 приватних підприємці, 48 які сплачують єдиний податок.

Надходження податку на додану вартість по громадянам – суб’єктам підприємницької діяльності складають 0,004 % від загальної суми фактичних надходжень по ДПІ. Станом на 01.03.02 р. фактично сплачували податок 99 осіб.

Кількість платників, що сплатили за січень - лютий 2002 р.:

більше 10 тис. грн. – 3 платника, або 3 % від загальної кількості платників;

від 1 до 10 тис. грн. – 16 платника, або 16 %;

від 0,1 до 1 тис. грн. – 20 платника, або 20 %;

до 0,1 тис. грн. – 60 платників, або 61 %.

Надходження по податку на додану вартість станом на 01.03.02 р. склали 155,3 тис. грн.Платниками першої групи внесено до бюджету з початку року 84,9 тис грн., або 54,6 % загальної суми надходжень.

Середньомісячні надходження на одного платника податку на додану вартість складають: по першій групі платників – 28,3 тис. грн., на одного платника по всім групам – 0,73 тис. грн.

За результатами контрольно-перевірочної роботи донараховано 5,8 тис. грн. 10 приватним підприємцям, з яких сплачено 1,7 тис. грн.

Розділ 3. Проблеми та вдосконалення механізму оподаткуваня громадян – суб’єктів підприємницької діяльності

3.1. Перспективи розвитку та проблеми становлення спрощеної системи оподаткування громадян – суб’єктів підприємницької діяльності

Світовий досвід переконує, що ефективність функціонування економіки значною мірою залежить від оптимального співвідношення в ній малого, середнього та великого бізнесу. Взаємодія держави і малого бізнесу в країнах з розвинутою економікою здійснюється на взаємовигідних умовах і має довгостроковий характер. Як свідчить аналіз практичного досвіду, що склався в економічно розвинутих країнах, роль держави в ринковій економіці залежить від забезпечення конкурентноспроможності національної економіки, у створенні рівних сприятливих умов для розвитку різних форм бізнесу, включаючи малий бізнес, а також багатосторонньої підтримки підприємництва та приватної ініціативи. З наявного світового досвіду також відомо, що податки є більш надійним і ефективним важелем стимулювання розвитку підприємництва.

Сьогодні у більшості громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, вже немає сумнівів щодо переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Підтвердженням цьому є не тільки позитивні відгуки у пресі та серед платників податку, але й значне збільшення чисельності бажаючих обрати спрощений спосіб оподаткування.

Державна податкова адміністрація України з урахуванням вимог згаданого Указу розробила форму Свідоцтва про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою та порядок його видачі в якому висвітлено всі актуальні питання, пов’язаних з переходом фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування.

Якщо у 1999 році на умовах спрощеної системи оподаткування здійснювали діяльність близько 66 тис підприємців, у 2000 році єдиний податок сплачували 182,6 тис. підприємців, фіксований податок – 327,4 тис. якими відповідно перераховано до бюджету 225,5 млн. грн. та 223,6 млн. грн. податків. За місяць в середньому одним платником сплачувалось 103 грн. єдиного податку, 58 грн. – фіксованого податку, тобто збільшення надходження податків відбувалося не тільки за рахунок збільшення чисельності платників, але й за рахунок встановлення виважених ставок.

Станом на 1 квітня 2001 року зареєстровано 187 тис. платників єдиного податку, якими перераховано до місцевих бюджетів 88,7 млн. грн. податків.Тобто, в 2001 році в середньому за місяць один платник єдиного податку сплачував 158 грн.

Зокрема, якщо в середньому по Україні за місяць платником єдиного податку сплачено 158 грн., а в м. Києві сплачено 222 грн., Харківській області - 217 грн., Вінницькій - 172 грн. то в Сумській області в місяць від одного платника надходило 125 грн., Миколаївській - 110 грн., Кіровоградській – 107 грн., Івано – Франківській – 97 грн.

На тлі збільшення платників єдиного податку зростання питомої ваги надходжень єдиного податку у загальній системі надходжень податків від фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності ще вагоміше. Хоча в цілому надходження податків від приватних підприємців ще не має істотного впливу на доходну частину Зведеного бюджету України, для окремих місцевих бюджетів єдиний та фіксований прибутковий податок вже відіграють значну позитивну роль, стабільно поповнюючи їх реальними грошовими коштами.

Відношення місцевих органів влади до встановлення ставок єдиного податку набуло більш виваженого характеру, зокрема щодо розширення переліку видів діяльності, урахування пропозицій податкових органів та підприємців стосовно оптимальних, найбільш прийнятних розмірів ставок з урахуванням впливу розташування місця діяльності підприємців та можливого обсягу отриманого доходу.

Спрощена система оподаткування охоплює практично всі види економічної діяльності, проте більш поширені серед фізичних осіб – платників єдиного податку торговельна, торговельно–посередницька діяльність, надання побутових послуг, транспортні перевезення.

Слід зазначити, що поліпшення умов зайняття підприємницькою діяльністю, дозвіл ведення підприємцем трудових книжок, запровадження спрощеної системи дали змогу платникам єдиного та фіксованого податків додатково створити сотні тисяч додаткових робочих місць, що, в свою чергу, має позитивний вплив на розвиток економіки України та відповідає програмі діяльності Уряду щодо забезпечення зайнятості населення України.

В той же час в порівняні із загальним обсягом надходження прибуткового податку з заробітної плати це незначні суми, котрі істотного впливу на обсяг надходження податку до бюджету не мають, що в свою чергу свідчить про недостатню контролюючу роль підрозділів оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності на місцях.

Так, в Чернівецькій, Полтавській, Волинській областях середньомісячне перерахування прибуткового податку з доходів найманих працівників, які працюють у платників фіксованого податку, становить всього 4,5 – 5,1 грн., що майже вдвічі менше середньго показника по Україні. Не краща ситуація склалася у цих областях, а також у Київській області, з надходженням прибуткового податку з доходів найманих працівників, що перебувають у трудових відносинах з платниками єдиного податку (перерахування складають 6,2 – 7,8 грн.),

Однак поряд із позитивним впливом спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на формування дохідної частини бюджету необхідно звернути увагу на приклади, які негативно впливають на ефективність спрощеної системи оподаткування, а в окремих випадках навіть дискредитують її, використання механізму спрощеного оподаткування для ухилення від сплати податків. Окремі суб’єкти підприємницької діяльності залучають до своєї діяльності найманих працівників без укладання з ними трудових угод, оформлення трудових книжок та довідок про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку, використовують працю понад 10 найманих працівників, тобто не дотримуються вимог щодо чисельності працюючих. Трапляються випадки, коли приватні підприємці самостійно не переходять на загальну систему оподаткування в разі перевищення граничного обсягу виручки (500 тис. грн.). Іноді громадяни спрощену систему оподаткування використовують для відмивання коштів, укладаючи з підприємствами договори сумнівного характеру на продаж товарів або надання послуг.

Удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності шляхом ініціювання змін у законодавчому полі в сукупності з розширенням напрямків підтримки малого підприємництва дасть змогу створити не тільки належність умов для розвитку малого підприємництва, а й подолати негативні процеси, що мають місце при застосуванні спрощеної системи оподаткування.

Надаючи фізичним особам право самостійно визначатись стосовно переходу на спрощену систему оподаткування, держава сподівається на розуміння ними того, що добровільна і безперервна сплата податків гарантує стабільність суспільства.

Необхідно зазначити, що приватні підприємці, що перейшли на спрощену систему оподаткування, отримують деякі переваги перед тими, які працюють на загальній системі оподаткування.

Приватні підприємці самостійно можуть обрати терміни сплати єдиного податку – щомісячно або раз на квартал чи на рік, виходячи із своїх фінансових можливостей. Подавати заяву раз в рік. Спрощено ведення Книги обліку доходів і витрат, у якій платники єдиного податку заповняють лише чотири графи: “Період обліку”, “Витрати на виробництво продукції”, ”Сума виручки (доходу)”, “Чистий дохід”. Замість декларації щоквартально підприємці подають звіт.

Отже, запроводження запропонованого порядку сплати єдиного податку спрощує зайняття підприємницькою діяльністю, є одним із важелів залучення до реєстрації підприємницької діяльності громадян, які займалися нею без реєстрації та не сплачували податки.

Суми єдиного податку, що сплачуються суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою спрямовуються до місцевого бюджету.

Отже, бачимо, що підтримка державою малого підприємництва на сучасному етапі розвитку економіки країни має велике значення. Постійно проводиться робота по вдасконаленню податкового законодавства, пошуку оптимальних рішень.

3.2. Основні напрямки удосконалення механізму прибуткового

оподаткування.

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Наш власний досвід надзвичайно обмеженний, оскільки в умовах адміністративно-командного соціалізму відносини між державою і підприємствами базувались на прямому вилученні частини їхніх доходів до бюджету у вигляді відрахувань від прибутку, різного роду платежів.

У структурі податкових систем більшості розвинутих країн світу провідні місця посідають особистий прибутковий податок, податок (внесок) на соціальне страхування, а також податки на споживання, що існують залежно від країни в різних формах (на додану вартість, з обороту, з продажу). Надходження від корпоративного прибуткового та майнового податків становлять незначну частку в дохідних частинах бюджетів більшості розвинутих країн, проте ці види податків відіграють важливу регулюючу роль. Головною перевагою прибуткового оподаткування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Жоден із інших податків, у тому числі й прямих, не має такої залежності від кінцевих результатів діяльності господарчих суб'єктів і громадян, як прибуткові податки.

Недоліки останніх полягають, по-перше, у складності обчислення оподатковуваного прибутку (доходу), оскільки платник завжди намагається приховати частину зароблених коштів. Цей факт постійно спонукає державу до нових завдань щодо забезпечення ефективного обліку та контролю доходів господарчих суб'єктів і громадян, а також до встановлення жорсткого механізму відповідальності платників за порушення податкового законодавства. По-друге, прибуткові податки можуть встановити ефективний фіскальний інститут лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб'єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни -особистих доходів, головною складовою яких є заробітна платня.

Соціально-економічна політика в розвинутих країнах спрямована на роз'язання найважливіших соціальних проблем. Це зумовлює застосування значних пільг щодо особистого прибуткового оподаткування, за допомогою яких держава регулює певні соціальні процеси.

Що стосується цього податку в Україні, то він потребує перегляду і вдосконалення. Механічне перенесення досвіду зарубіжних країн може тільки зашкодити. Але деякі аспекти слід взяти до уваги.

По-перше, необхідно підвищити неоподатковуваний мінімум. Згідно із зарубіжною практикою і рекомендаціями «Основ світового податкового кодексу» ступені прогресії між неоподатковуваним мінімумом і першим ступенем податку можуть становити 4-5%.

По-друге, треба зменшити розмір ставок. Виходячи з того, що вилучаючись із доходів громадян, прибутковий податок зменшує ту їхню частку, яка може бути використана на придбання товарів і надання послуг, то, як свідчать дослідження, середні доходи (200-300 грн.) повністю витрачаються на споживання. Тому зменшення їх на кілька відсотків призведе до зростання споживчих витрат. Вищі доходи (1200 грн. і більше) витрачаються не тільки на споживання, а й частково заощаджуються. Зниження ставок менше впливає на сукупний попит. Тому тут доцільно було б вводити податок на доходи фізичних осіб від капіталу (дивіденди, проценти за облігаціями, банківськими вкладами тощо). Можна обкладати податком доходи від капіталу за мінімальною ставкою прибуткового податку з громадян. Такий підхід дасть змогу створити діловий і простий механізм залучення до бюджету значних податкових надходжень, не послаблюючи при цьому зацікавленості населення у збереженні вільних грошей на банківських рахунках і вкладанні їх в акції підприємств.

По-третє, можна ввести стандартні знижки із сукупного доходу суми, на яку платник податків може зменшити свої зобов'язання за прибутковим податком (враховується сімейний стан, наявність дітей та утриманців). Доход може зменшуватися на суму витрат на лікування, професійних витрат.

По-четверте, визначати ставки єдиного податку на прикладі фіксованого податку, залежно від місця проведення підприємницької діяльності, а не місця державної реєстрації.

По-п’яте, забезпечити проведення симінарів для приватних підприємців, щодо ведення ними податкового обліку.

По-шосте, забезпечити розширення переліку видів діяльності при визначенні ставок єдиного податку.

Крім усіх вищезапропонованих змін в обкладанні фізичних осіб прибутковим податком, необхідні й суттєві структурні зміни в економіці на макро і мікрорівнях, які б забезпечили збільшення частки доходів громадян у структурі національного доходу.

Удосконалювати податкову систему України обов'язково слід з урахуванням позитивного досвіду розвинутих зарубіжних країн, при цьому необхідно виходити із конкретних історичних та економічних особливостей України. Адже податкова стабілізація, як відомо, є важливим чинником економічної стабілізації країни.

ВисновКИ

Забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні тісно пов'язаний з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням доходної частини бюджетів всіх рівнів. Як відомо, оподаткування є важливою складовою частиною фінансової політики.

У фінансовому регулюванні економіки велику роль відіграє оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

В Україні оподаткування громадян – суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється на загальній системі оподаткування, оподаткування по єдиному та фіксованому податках.

Особливістю оподаткування по єдиному податку є те, що приватні підприємці ведуть спрощений облік та звітність за результатами своєї діяльності, сплачують фіксовану ставку прибуткового податку.

Постійне збільшення кількості фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які бажають перейти на спрощену систему оподаткування з кожним роком збільшується, не лише за рахунок переходу на спрощену систему оподаткування щойнозареєстрованих приватних підприємців, але й за рахунок тих, які вже протягом довгого періоду часу являються приватними підприємцями.

Отже, по-перше, розмежовуючи способи оподаткування (загальна система оподаткування, спрощена система оподаткування по єдиному та фіксованому податках) фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом нагромадження і фондом споживання, по-друге, встановлюючи пільгове оподаткування для деяких категорій приватних підприємців, держава веде певну структурну політику.

Підтримка малого підприємництва державою та ведення нею розумної податкової політики дасть змогу забезпечити зменшення кількості безробітних та покращити матеріальне становище громадян, які зайняті індивідуальною трудовою діяльністю.

На сьогоднішній день одним із глобальних шляхів реформування економіки є: визначення основних напрямків розвитку економічної політики та негайна реструктуризація податкової системи з визначенням оптимальності встановлення податків (об'єктів оподаткування, ставок, платників).

Крім того існує низка проблем, вирішення яких уже зараз дозволить значно покращити податкову політику, не чекаючи податкової реформи. До таких проблеми слід віднести:

безкарність підприємців за порушення чинного законодавства;

недосконалість самої податкової системи;

не чітке визначення бази оподаткування;

накрутка податків на податки;

пов'язування деяких баз оподаткування з фондом заробітної плати та обсягом реалізації продукції;

непостійність законодавчої бази;

високі ставки податків негативно впливають на процес прийняття еконо.

В даній роботі розглянуто особливості оподаткування за спрощеною системою оподаткування по єдиному податку.

В даній роботі розкрито перспективи розвитку та проблеми встановлення спрощеного оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

Список літератури

1. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991р. № 698 –ХІІ із змінами та доповненнями.

2. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями

3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 10.02.98р.

№ 102/98 -ВР

4. Закон України «Про внесення змін до Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», від13.02.98р № 129/98 - ВР

5. Закон України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ із змінами і доповненнями.

6. Закон України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 09.04.1999р. №587-ХІV.

7. Закон УКраїни “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.12.2000 № 614-ХІІ із змінами та доповненнями

8. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

9. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р. № 2063-ІІІ.

10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 зі змінами і доповненнями.

11. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», № 727/98 від 03.07.1998р. із змінами та доповненнями.

12. Інструкція «Про прибутковий податок з громадян» № 12 від 21.04.93р. із змінами і доповненнями від 16.10.96р.

13. Наказ ДПА України “Про порядок заповнення патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян” від 25.03.1998р. №137.

14. Наказ ДПА України “Про затвердження Порядку відправляння органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків” від 21.06.2001р. № 253

15. Лист ДПА України “Про фіксований податок” від 06.04.1998р. №3732/10/17-0117.

16. Лист ДПА України “Про застосування норми Указу Президента України вів 28.06.99р. №746” від 18.02.2000р. № 2286/7/16-2117

17. Лист ДПА України “Про організацію роботи щодо удосконалення адміністрування єдиного та фіксованого податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності” від 05.06.2001р. № 7416/7/17-0217.

18. Довідник приватного підприємця. Під редакцією В.Д.Кольги. – К.: “Літера”, 2000. – 216 с.

19. Дикань Л.В., «Податкова система в Україні»,- М: Хармос, 1995р., 298с

20. 21.Д'яконов 1.1., «Податки та податкова політика України». Київ, Наукова думка, 1997р.

21. Зайцев В., Нестеренко В. Перспективи розвитку та проблеми становлення спрощеної системи оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності // Вісник податкової служби України. – 2001р. - №7. – с.63.

22. Кочерна Т.Р. «Облік витрат у приватного підприємця», Податки і бухгалтерський облік, №3, 1998р., с. 27-29.

23. Косміна Л., Терлецька Л. ПДВ і спрощена система оподаткування малого підприємництва // Консультант. – 2001р. - № 40. – с.6

24. Оперенко Г. Щодо проведення розрахунків платниками єдиного і фіксованого податків та суб’єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент // Консультант. – 2001р. - №46. – с.3

25. Потієва М.В., «Ура фіксованому податку», Собственник, №4, 1998р., с.14-17.

26. Петрусенко І. Порядок оподаткування доходів, одержаних фізичною особою – суб’ктом підприємницької діяльності – платником єдиного податку // Вісник податкової служби України. – 2001р. - №7. – с. 49

27. Цвєткова В. Спрощена система оподаткування у запитаннях і відповідях // Консультант. – 2001р. - № 41. – с.11