Главная              Рефераты - Финансы

Финансы предприятия - реферат

З М І С Т

Стор.

  1. Знос і амортизація основних фондів. Методи

розрахунку амортизаційних відрахувань на повне

відновлення основних виробничих фондів. 2

  1. Напрямі податки і особливості їх впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб`єктів. 10

  2. За даними конкретного підприємства визначення всіх обов`зкових відрахувань в цільові фонди. 28

  3. Список літератури 30


  1. ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ НА ПОВНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ.

До основних фондів відносяться будівлі ,споруди, обладнання, обчислювальна техніка, прилади, транспртні засоби, інструменти та інші матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності, вартість яких вища 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та використання перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшуєтья у зв`язку з фізичним або моральним зносом.

ЗНОС - це щорічне зниженння вартості основних фондів. Повна або часткова втрата споживчої вартості основних фондів.

ФІЗИЧНИЙ ЗНОС - це природня поступова втрата первісних спожівчих властивостей.

Ф
ізичний знос можна визначити за формулою


де ФЗ - фізичний знос,

ФСС - фактичний строк служби основних фондів, років ;

НСС - нормативний строк служби, років


МОРАЛЬНИЙ ЗНОС -втрата споживчої вартості в результаті НТП , появи більш ефективних машин тощо.


Моральний знос можна визначити :



де МЗ - моральний знос,

ВВн - витрати виробництва нових основних фондів, грн;

ВВд - витрати виробництва діючих основних фондів, грн.


Для покроиття зноса підприємства нараховують амортизацію.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленого за їхньою участю продукту.

Амортизацїї підлягають усі види ремонту, реконструкції, модернізації та інші види поліпшення основних засобів.

Основні засоби поділяються на три групи, кожна з яких має свою річну норму амортизації:

  • група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої - річна норма амортизації 5 відсотків;

  • група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно - обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, утаткування та приладдя до них - річна норма амортизації 25%;

  • група 3 - будь - які інші основні засоби, не включені до груп 1,2 - річна норма амортизації 15%.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою :


Б(а)= Б (а-1) + П(а-1) - В ( а-1) - А (а-1), де


Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б (а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному ;

П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту,реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основнихї фондів протягом періоду, що передував звітному;

В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в період, що передував звітному.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюють щомісячнол в розмірі 1\12 частини річної норми. Оскількі вони - елемент собівартості продукції і водночас важливий елемент - фінансовий ресурс - для капіталовкладень , вони є об`єктом планування. Розрахунок річного плану амортизаційних відрахувань ведеться на основі балансової вартості об`єктів основних засобів й норм амортизації. Якщо той чи інший об`єкт існує цілий рік, то це робиться шляхом множення балансової вартості об`єкта на норму амортизації (в процентах) і ділення одержаного результату на 100.

Середньорічна балансова вартість визначається для об`єктів, які вводяться в експлуатацію протягом року або вибувають до закінчення року.

Середньорічна вартість об`єкта, що вводиться в експлуатацію не з початку року (Вс), визначається за такою формулою :



де В - первинна (відновна) вартість об`єкта ;

Кф - кількість повних місяців функціонування у році.

Середньорічна вартість об`єкта, що вибуває з експлуатації до закінчення року (Вв)включається за формулою :




де Км - кількість повних місмяців року, протягом яких об`єкт не функціонує.

При індексації балансової вартості основних засобів підприємства у зв`зку з підвитщенням цін полчинаючи з місяця, на 1-е число якого вона проведена , амортизаційні відрахування здійснюються на основі нової вартості об`єктів. Коефіцієнт

Індексації визначається за формулою :


Кі = (І (а-1) -110 ) : 100,

де Кі - коефіцієнт індексації;

І (а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

Для амортизації матеріальних активів важливе те, що кожен об`єкт основних засобів має так звану ліквідаційну авртість. Ліквідаційна вартість - це вартість деталей, придатних для ремонту інших машин та устаткування, вартість металу, будівельних та інших матеріалів, які можна одержати при ліквідації об`єктів (за мінусом вартості демонтажу й розібрання устаткування, будівель тощо).

Підприємство може прийняти рішенгня про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, придбаних після набуття чинності Закону "Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97 р. за такими нормами:

  • 1-й рік експлуатації - 15% ;

  • 2-й рік експлуатації - 30% ;

  • 3-й рік експлуатації - 20% ;

  • 4-й рік експлуатації - 15% ;

  • 5-й рік експлуатації - 10 %;

  • 6 -й рік експлуатації -5% ;

  • 7 - й рік експлуатації - 5%.

Норми прискореної амортизації застосовується не до залишкової, а до первісної вартості такого об`єкта.

Амортизація окремого об`екта основних фондів групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об`єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об`єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об`єкту прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Н
орми амортизації на реновацію ( повне відновлення ) основних фондів можна розрахувати в процентах як величини, обернено пропорційні строкам служби об`єктів :


ДЕ Nа - норма амортизації

А - строк служби об`єкта


З урахуванням ліквідаційної вартості (Л) об`єкта норму амортизації (NА) можна визначити за такою формулою:




де В - первинна (відновна) вартість.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов`язані з поліпшенням (поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інше) основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2і 3 (балансової вартості окремого об`єкта основних фондів груп 1 та підлягають амортизації за нормами, передбачених для відповідних основних фондів)


2. НЕПРЯМІ ПОДАТКИ І ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВПЛИВУ

НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ`ЄКТІВ.


До непрямих податків відносяться:

1. ПДВ - податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

3. мито.

Непряме опадаткування має свої особливості:

  • базою при непрямому оподаткуванні виступає продаж, тобто об`єм споживання;

  • непрямі податки чинять більш значний вплив на рівень цін;

  • непрямі податки мають властивість швидкого надходження в бюджет;

  • у зв`язку з тим, що непряме оподаткування охоплює товари народного споживання та послуги, та так як ці товари життєво необхідні, є впевненість в надходженні ціх податків в бюджет. Споживання товарів відбувається рівномірно по територіям, завдяки чому непрямі податки знімають певну напругу в формуванні бюджету всіх рівнів.

Головна вада непрямого оподаткування - це те, що їх розмір не залежить від доходу платника, та те, що непрямі податки відривають частину оборотних коштів з господарського обороту підприємства, так як вони входять в ціну товару.

Одним з непрямих податків є ПДВ - податок на додану вартість. З другого півріччя 1997р. введено в дію новий Закон "Про податок на додану вартість".

Встановлено новий підхід до визначення категорії платників податку. Законом визначено, що платником податку на додану вартість є не тільки особа (як юридична, так і фізична), яка є суб`єктом підприємницької діяльності, а й інша юридична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, за умови, що у неї обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Такі обмеження по обсягу продажу товарів не стосуються особи, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти.

Суб`єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізична особа), що здійснює торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством не буде платником ПДВ.

Також платником податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних особ, не зареєстрованих як платники податку, в разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Платником ПДВ є особа, яка на митній території України надає послуги, пов`язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.

Особа, яка надає послуги зв`язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов`язанних з наданням послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи, теж є платниками ПДВ.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

  • продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізінгу) та операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованності заставодавця;

  • ввезення (пересилання) товарів на митну територію україни та отримання робіт (послуг), що надаються нерезиднтами для їх використання або споживання на митній території україни, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами лізингу (оренди), застави та іпотеки;

  • вивезення (пересилання) товарів за межи митної території україни та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території україни.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизногозбору, ввізного мита,інших податків і зборів (обов`язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами україни з питань оподаткування. до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв`язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов`язаний з продавцем особі, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію україни платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товаів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній деклараціі з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону україни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов`язаних з ввезенням (пересіланням) таких товарів, плати за використання