Жанна Д`арк символ національного духу на тему: Ж анна Д'арк — символ національного духу французького народу (1412-1431) Знаменита Жанна д'Арк довела, що французький геній може творити дива, коли незалежність у небезпеці. Наполеон Бонапарт Вже багато століть історики, письменники, священнослужи­телі, та і прості люди намагаються осягнути і пояснити дивовиж­не життя Жанни д'Арк. Дуже надприродними здаються її подвиги і дуже таємничою її поява і трагічна загибель. Як могла маленька тендітна дівчина повести за собою ціле військо, а також вселити віру в перемогу в тих бійців, які зневірилися і втратили небачений до цього бойовий дух і почуття патріотизму? Історія Середньовіччя, як відомо, оповита мороком, але історія Орлеанської Діви стала легендою вже тоді, в рік, коли вона про­вадила військові дії. Сама війна між Францією і Англією почалася ще за сто років до того. Ця війна була найдовшою в історії, а роз­почалася як звичайний феодальний розбрат між королями сусідніх держав. Коли в 1328 р. припинилася династія Капетінгів, англійсь­кий король заявив свої права на французький престол, спираючись на свої кровні зв'язки з вимерлою династією. Початок війни був невдалим для французів. Також ослабляли французьку армію внут­рішні розбрати між знатними сеньйорами. І, звичайно ж, більше всього страждав від цієї війни бідний французький народ. Народне повстання, що спалахнуло в 1358 p., отримало назву «Жакерія» й ненадовго примирило ворогуючі сторони. На початку XVст. війна поновилася з новою силою. Англійці за підтримки бургундців по­волі просувалися на південь і дійшли до міста Орлеан. Здавалося, що Францію може врятувати тільки диво. І ось тоді з'явилася Діва Жанна і створила це диво. Вона об'єднала французьке воїнство і врятувала свою країну від англійських загарбників. Жанна народилася приблизно в 1412 p. у селі Домремі в сім'ї селянина Жака Дарка (форма «д'Арк» з'явилася трохи пізніше, коли героїню вирішили наділити дворянським званням). З ран­нього дитинства Жаннетта бачила навколо себе лиха французь­кого народу. На її рідне село кілька разів нападали ворожі заго­ни. Пізніше Жанна говорила, що її, ніби змій, жалила в серце скорбота про нещастя «милої Франції». Коли їй виповнилося 17 років, Жанна почула голоси святих, направлених до неї Бо­гом, які повеліли їй звільнити Францію. Звичайно ж, ніхто не знає, що це були за голоси і чи були вони взагалі, або це лише фантазії мрійливої дівчини. Та все ж таки один голос, безпе­речно, був. Це був голос совісті Жанни, «голос її гарячого сер­ця». Тоді вона вирішила, що Богом на неї покладена висока місія звільнити її батьківщину від англійців і допомогти претендентові на престол дофінові Карлу стати королем Франції. Становище Карла і його прихильників у ті часи уявлялося безвихідним і без­надійним, особливо після того як англійці примусили короля Карла VI підписати ганебний договір, згідно з яким він визнавав своїм наступником англійського короля Генріха V, а його власний син був позбавлений престолу. Таким чином, коли обидва ко­ролі-суперники померли, французький престол зайняв малолітній Генріх VI. Крім того, щоб коронуватися за всіма правилами, Карлу треба було якось дістатися до Реймса — церковної столи­ці Франції, але він знаходився на півночі і був відрізаний ворога­ми. Жанні було дуже шкода нещасного дофіна. Вона уявляла собі його добрим і прекрасним принцем із чарівної казки, з усіх боків оточеним небезпеками. Жанні не було і вісімнадцяти років, коли вона покинула рідні місця. Насилу дівчина дісталася до фортеці на Луарі, де знаходив­ся король, і домоглася зустрічі з ним. Придворні зрозуміли, що її натхнення і глибока віра в перемогу зможуть підняти бойовий дух у військах. Жанні був виділений загін лицарів, на чолі якого вона вирушила до обложеного Орлеана. По дорозі селянську дівчину із захопленням зустрічали прості люди. Ремісники одного міста викували для Жанни лицарську зброю і зшили похідний одяг. З прибуттям Жанни д'Арк до Орле­ана почалися рішучі дії проти ворога. Основним укріпленням ан­глійців під Орлеаном була фортеця Турель. Тому було ухвалено рішення почати звільнення міста саме з неї. Згідно з переказом, відважна Жанна перша схопила облогову драбину, приставила її до стіни і почала штурм. Але тут просвистіла стріла, і Жанна була поранена. Стріла потрапила саме у щілину між правим наплічни­ком і панциром. Від різкого поштовху дівчина впала на руки воїнів, які підбігли, проте швидко оговталася, сама висмикнула стрілу і через деякий час була вже знову на ногах і вела своїх солдатів на штурм. Через дев'ять днів облога з Орлеана була зня­та, а ще через день вороги без бою покинули решту укріплень. Англійці і бургундці відступили на північ. Услід за цим французи на чолі з Жанною звільнили Реймс, де претендент на престол піс­ля урочистої коронації став Карлом VII. Коронація дофіна також означала, що Франція не визнає влади чужоземців і готова ви­гнати загарбників. Під час коронації Жанна д'Арк у бойовому вбранні, зі зброєю і прапором у руках стояла поряд із королем, їй надавали такі почесті, немов це вона була королевою Франції, і саме її коронували, а не цього нерішучого і безвільного дофіна. За участю Жанни д'Арк були звільнені великі області Фран­ції. У найзапекліших сутичках із ворогами Жанна проявляла мужність і винахідливість, її приклад надихав воїнів. Вона сміли­во кидалася на штурм, і її клич «Хто мене любить, за мною!» при­мушував слідувати за нею інших. 1429 р. — рік звільнення Ор­леана від облоги — був переломним у ході війни. Слава про Жанну дійшла до найвіддаленіших куточків Франції. Народі ото­чення Карла VII сприймали ці несподівані перемоги як дивовиж­ні явища, як результат того, що Бог, який довіряє Жанні і діє через неї, підтримує французів у боротьбі проти англійців. Ко­роль і його двір підлабузнювалися до своєї рятівниці; народна слава Орлеанської Діви, як стали її іменувати, миттєво зростала. Зрозуміло, абсолютно інший ефект мали перемоги французької зброї в таборі англійців і їх союзників — бургундців. Англійці приписували перемоги французької зброї чаклунським чарам Жанни д'Арк, стверджували, що вона пов'язана з сатаною й діє за його підтримкою і по його намові. Вони загрожували пастушці з Домремі, що перетворилася на, героїню Франції, жорстокою розправою. Звичайно ж, Жанна не наодинці командувала армією. З нею завжди були поряд видатні полководці Франції: Ла Гир, де Буссак, де Гранвіль, а також маршал де Ре, згодом теж спалений інквізицією, який став прототипом казкового персонажа Синя Борода. До французького війська приходили все нові добровольці, що бажали битися в одних лавах із незвичайною дівчиною з народу. Але дворяни цього не хотіли, вони боялися участі народних мас у війні. Озброєні селяни могли прогнати не тільки англійських загарбників, але й своїх панів. Дворяни серйозно побоювалися другої «Жакерії». Надзвичайний успіх і слава селянської дівчини викликали за­здрість у знатних феодалів. Вони вирішили погубити народну ге­роїню. Жанна була їм вже не потрібна. А Карл VII, що отримав свою корону, подальшим звільненням своєї держави цікавився мало. Його стало навіть дратувати зайве завзяття Орлеанської Діви. Жанна продовжувала мужньо битися в дрібних сутичках і битвах триступеневого значення, проте їй незмінне забороняли виконувати більш-менш важливі дії. Рішення узяти Париж було прийняте надто пізно. Жанна говорила: «Я не боюся нічого, ок­рім зради». А вона була зраджена і продана. Коли Жанна д'Арк билася з бургундцями у фортеці Комп'єнь, їй довелося з нечисленним загоном вірних їй воїнів відбивати на­тиск ворога, щоб прикрити свої війська, відступаючи до міста. Сама ж вона при цьому опинилася оточена з усіх боків ворогами. Вона спробувала повернутися у фортецю, але, за наказом капі­тана Флаві, міст через рів виявився піднятий, а ворота зачинені. Зрада і змова проти неї були очевидні. Звичайно, за бажанням, згідно з існуючими на той час звичаями Карл VIIміг викупити свою рятівницю у ворога. І бургундці пропонували йому це. Про­те король, якому Жанна надала таку велику допомогу, не зробив нічого, щоб викупити юну героїню з полону. Тоді бургундці про­дали Жанну англійцям, які не поскупилися дати за неї 10 тисяч ліврів. Англійці вирішили звести наклеп на французьку героїню, їй було пред'явлено страшне у той час звинувачення в чаклунстві. Керувати ж процесом було доручено членові англійської Ко­ролівської ради — єпископу міста Бове, що носив прізвище Кошон (однозвучне з французьким словом «свиня»). Кошон був вельми авторитетним церковним чином. У свій час він викладав у Паризькому університеті і навіть значився його ректором. Він брав участь у Констанцському соборі і володів почесним титулом папського референдарія. Англійці високо цінували його заслуги, він був членом Королівської ради Англії, довіреною особою опі­куна малолітнього Генріха VI — його дядька герцога Бедфорда. Жадібний до грошей і всякого роду почесті, підступний і нещад­ний, Кошон вирішив використати в цілях кар'єри справу Жанни д'Арк, тим більше що англійці обіцяли йому в нагороду митру ар­хієпископа Руанського. Довгі місяці провела дівчина у в'язниці, її тримали в залізній клітці, з ланцюгом на шиї і на ногах. Судили Жанну французькі єпископи, що продалися загарбникам. Інквізитори звинувачували Орлеанську Діву у всіх смертних гріхах. Вона чула «голоси» — значить, це були голоси дияволів. Вона намагалася втекти з тем­ниці — значить, визнавала свою провину. Вона носила чоловічий одяг — чи не за велінням диявола вона це робила? Вчені судді всіляко прагнули збити з пантелику і залякати безграмотну дів­чину. Але на всі запитання Жанна відповідала розумно і з гідністю. Жанна парирувала провокаційні запитання інквізиторів із мистецтвом, яке викликало здивування їїмучителів. Ось деякі їх запитання і їївідповіді: — Чи вважаєш ти, що на тобі є Божа благодать? — Якщо на мені немає благодаті, нехай пошле мені її Бог; якщо ж є, нехай не позбавить він мене цієї благодаті! — Як виглядав архангел Михайло, коли він з'явився перед тобою? — Я не бачила у нього німба і не знаю, як він був одягнений. — Він був голий? — Що ж ви думаєте, нашому Господу немає в що його одяг­нути? — Чи було у нього волосся? — А чому ж, скажіть на милість, його обстригли б? — Чому на коронації β Реймсі несли твій прапор, а не прапо­ри інших полководців? — Цей прапор розділяв злигодні боротьби, він мав право роз­ділити і славу! Героїню засудили до страшної страти, і 30 травня 1431 р. Жанна д'Арк була спалена на багатті в місті Руані. Після загибелі Жанни народна війна розгорнулася з новою силою. У Нормандії проти загарбників успішно діяв загін із 12 ти­сяч чоловік. Озброєні колами й вилами, партизани завдавали во­рогові несподіваних ударів. У Парижі почалося повстання проти загарбників. Незабаром столиця Франції була звільнена. Фран­цузька армія успішно виганяла англійців із країни. У 1453 р. англійський король попрохав миру. За умовами дого­вору, за англійцями на французькій землі залишився лише порт Кале. На цьому сторічна війна була закінчена. Але залишилася пам'ять про народну героїню Жанну д'Арк, яка завжди житиме в серцях тих, хто б'ється за честь і свободу своєї батьківщини. У 1920 р. Папа Бенедикт XV причислив Жанну до лику свя­тих, хоча плями ганьби з католицької церкви він, звичайно ж, цим не змив. А 30 травня тепер у французів національне свято — день святої Жанни д'Арк. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Левандовский А. П. Жанна д'Арк. — М., 1962. 2. Марк Твен. Личные воспоминания о Жанне д'Арк Сьера Луи де Конта, ее пажа и секретаря. — М., 1960. — Т. 8 3. Ж. Мишле. Жанна д'Арк. — СПб., 1920. 4. Розенталь Н. Н. Жанна д'Арк — народная героиня Фран­ции. — М„ 1958. 5. Райцас В. И. Жанна д'Арк. — М., 1982. 6 Запорожец Η.И. Жанна д'Арк — героиня французского на­рода// Детская энциклопедия — Μ , 1961, — Т 7 — с. 158-169 7 Гурьян О. Свидетели — М., 1974. 8. Перну Р., Клэн Μ.В. Жанна д'Арк — Μ , 1992. 9 Басовская Η.Столетняя война: леопард против лилии. —М, 2002